ЗМІСТ |
І С Т О Р И Ч Н И Й О Г Л Я ДГолубєва І.В. (Харків) Монети Цареборисівської фортеці В липні 2004 р. пізньосередньовічна археологічна експедиція під керівництвом автора розпочала проведення стаціонарних археологічних досліджень Цареборисівської фортеці кінця ХVI - другої половини ХVII ст. [1]. В ході робіт отримано нумізматичний матеріал, що дозволяє робити певні висновки не лише про саму фортецю, а і про грошовий обіг на території Слобожанщини в цілому. Згідно АРХІВНИХ МАТЕРІАЛІВ можна виділити два періоди існування Цареборисівського городища. Вперше фортеця була збудована за наказом та на честь царя Бориса Годунова воєводами Богданом Бєльським та Семеном Алфер'євим в 1599 році посеред „Дикого поля" [2, с. 32]. Цареборисівці підтримали селянську війну під проводом Івана Болотникова (1606-1607 рр.) [3, с. 405]. Після великої пожежі (сліди якої фіксуються археологічно) [1], мешканці залишили фортецю та пішли в Білгород і Валуйки. Городище обезлюділо. В 50-х роках ХVII ст. починається переселення на городище вільних груп черкас. Цар Олексій Михайлович „пожаловал" Цареборисівське городище патріарху Никону і в 1656 році була відбудована рублена з сосни фортеця. Цареборисівці підтримали повстання І. Брюховецького 1668 року, спалили місто і вбили наказного чоловіка Бориса Мосолова [ 4, с. 89]. Восени 1670 року населення Цареборисова брало активну участь у повстанні Степана Разіна. Розправа з повстанцями була жорстокою, активних учасників повстання було страчено на майдані (в тому числі названу матір С. Разіна - Матрену Говоруху та її сина Якова), інші - приведені до присяги. Після виникнення Ізюмського полку в середині 80-х років Цареборисів входив до нього як сотенне містечко [5, с. 405]. В 1680 та 1681 роках згадуються татарські набіги. В описі Цареборисова 1683 року відмічається, що дерев'яна фортеця була занадто великою і тому "к осадному времени для малолюдства в том же городе, внутре, зделан малой городок" [4, с. 61]. Чума в Цареборисові згадується в 1718-1719 та 1738 рр. [5, с. 405]. Метою даної роботи є атрибуція та введення до наукового обігу нумізматичного матеріалу, отриманого на Цареборисівській фортеці в 2004 році, а також встановлення хронології функціонування фортеці, етнічної належності її мешканців та виявлення особливостей грошового обігу пам'ятки. Монети було зібрано на розораній території та еродованих схилах городища (40 екземплярів, в тому числі 27 срібних монет, та їх фрагментів і 13 мідних, та їх фрагментів), а також в розкопі № 1 2004 року (79 екземплярів, в тому числі 21 срібна монета, та фрагменти і 58 мідних, та їх фрагментів). Віддаючи належне монетним скарбам при вивченні грошового обігу А.А. Кротков відмічав, що монетні збори на городищах також є „свого роду скарбами, але вони належать не окремій особі, а колективу, тому чи іншому населеному пункту" [6, с. 3]. Такий підхід до вивчення нумізматичних знахідок дозволяє сприймати всі монети, що знайдені на Цареборисівському городищі, як єдину сукупність, а матеріал з розкопу надає можливість стратиграфічного вивчення грошового обігу. До ПЕРШОГО ПЕРІОДУ можна віднести тільки срібні монети Московської держави. Атрибуцію вказаних монет було проведено за монографією А.С. Мельникової [7], тому при їх описі ми даємо посилання на таблиці систематизації монетних штемпелів в роботі дослідниці. Монети Івана IV Грозного (1533 - 1584 рр.) - вісім екземплярів: п'ять дєнєг московського монетного двору (Табл. 1, № 1 [7, таб.1; 2-3]; Табл. 1, № 3 [7, таб.1;15-19]; Табл. 1, № 5 [7, таб.1;16-20]; Табл. 1., № 2 [7, таб.1; 4-6]; Табл. 1, № 4 [ 7, таб.1; 16-19]), копійка новгородського монетного двору (Табл. 1, №6 [7, таб.1; 9-12]), копійка псковського монетного двору (Табл. 1, № 7 [7, таб.1, 37-27]), та дєньга у вазі копійки московського монетного двору (Табл. 1, № 8). Монети Федора Івановича (1584 - 1598 рр.) - два екземпляри: копійка московського монетного двору (Табл. 1, № 10 [7, таб. 2; ?-4]) і розрізана навпіл копійка псковського монетного двору (Табл. 1, № 9 [ 7, таб. 2; ?-2]). Монети Бориса Федоровича Годунова (1598 - 1605 рр.) - чотири екземпляри: три копійки московського монетного двору (Табл. 1, № 14 [7, таб. 3; 6-1]; Табл. 1, № 12 (монета розрізана навпіл) [7, таб. 3; 4-2]; Табл. 1, № 13 [7, таб. 3; 4-2]) і одна копійка новгородського монетного двору (Табл. 1, № 11 [7, таб. 3; 1-1]). Одну монету з нижніх шарів розкопу ідентифікувати не вдалося із-за поганої збереженості, але за фактурою цю копійку можна віднести до періоду карбування одного з вище вказаних царів (Табл. 1, № 15). Отже, на першому етапі існування фортеці в грошовому обігу Цареборисова знаходились тільки срібні лускоподібні монети Московської держави, що були карбовані трьома московськими царями - Іваном IV, Федором Івановичем і Борисом Годуновим. Це не дає нам чітко фіксованої дати заснування міста, хоча з писемних джерел нам відомо, що Цареборисів засновано в 1599 році. Але монети так званого „смутного часу" в Цареборисівській фортеці не знайдені, це говорить про те, що фортеця припинила своє функціонування до останнього року царювання Бориса Годунова, тобто до 1605 року. Також ми дійшли висновку, що на першому етапі в грошовому обігу Цареборисіва половину найбільших номіналів - копійок, складали монети Бориса Годунова. Це є закономірним, оскільки час існування фортеці припадає на правління саме цього царя. По ¼ від загалу знайдених копійок належить до карбування двох попередніх царів. Ці монети залишилися в обігу і складали в ньому питому вагу. Але перед нами постає зовсім інша картина відносно обігу дрібнішого номіналу - дєньги. За часів правління Івана ІV їх карбували у великій чисельності. На Цареборисові знайдено п'ять таких монет, і у наступні часи не було потреби у великих емісіях цього номіналу. Цим пояснюється той факт, що дєньгу Федір Іванович карбував у малій чисельності - в фортеці поки що їх не знайдено, а Борис Годунов не карбував зовсім. Поступову нестачу цього номіналу населення, вірогідно, компенсувало самостійно. Прикладом може слугувати розрізана копійка Федора Івановича. Майбутні розкопки покажуть більш детальну картину процентного співвідношення монет зазначених царів в вузьких хронологічних рамках на прикладі одного населеного пункту. ДРУГИЙ ПЕРІОД. Час заселення Цареборисіва вдруге співпав з визначними подіями середини ХVІІ століття - закінченням Визвольної війни та проведенням грошової реформи царем Олексієм Михайловичем. Перша подія зумовила заселення міста вдруге саме українським населенням, яке внесло до грошового обігу звичні для нього західноєвропейські монети. Друга визначила співвідношення цінності на ринку між московською і іноземною монетою. Монети другого періоду ми розділили на дві групи: перша група - монети Московської держави, до складу якої входив Цареборисів, друга група - монети інших держав (прибалтійських володінь Швеції, Речі Посполитої та Кримського ханства). Монети ПЕРШОЇ ГРУПИ розподіляються за наступною схемою: Монети Михайла Федоровича (1613 - 1645 рр.) - п'ять екземплярів, що карбовані на московському монетному дворі (Табл. 1, №18 [7, таб. 8; 29-43]; Табл. 1, № 16 [7, таб. 8; 18-21]; Табл. 1, № 17 [7, таб. 8; 24-33]; Табл. 1, № 19, 20 - у зв'язку з поганою збереженістю монет типи штемпелів детально встановити не вдалося). Монети Олексія Михайловича (1645 - 1676 рр.) - 73 екземпляри. Дві монети срібні, карбовані на московському монетному дворі (Табл. 1, № 21 [7, таб. 12; 22-20]; Табл. 1, № 22 - більш детально штемпель не встановлено, на реверсі подвійний удар). Ще одну срібну монету ідентифікувати неможливо, хоча за фактурою вона безперечно відноситься до емісії Михайла Федоровича чи Олексія Михайловича (Табл. 1, № 23). Мідні монети Олексія Михайловича, за монетними дворами, розподілилися наступним чином: один екземпляр - новгородський монетний двір (Табл. 1, № 37); тринадцять монет карбовані на псковському монетному дворі (Табл. 1, № 24 - 35); сорок дев'ять монет карбовані на двох московських монетних дворах, у зв'язку з поганою збереженістю більшість екземплярів не вдалося розділити на монетні двори (Табл. 1, № 52 - 67, Табл. 1., № 68 - 86); інші - п'ять монет карбовані на новому московському дворі (Табл. 1, № 38 - 42) і дев'ять карбовані на старому московському дворі (Табл. 1, № 43 - 51). Ще шість монет не можливо віднести до продукції жодного монетного двору (Табл. 1, № 87, 88, 91 - 94) у зв'язку з поганою збереженістю. Одна монета не карбована (заготівка-чурка) (Табл. 1, № 89) і одна монета, схоже, є підробкою (Табл. 1, № 90). В ДРУГІЙ ГРУПІ чисельно переважають білонові монети прибалтійських володінь Швеції - дев'ятнадцять екземплярів. Їх атрибуцію здійснено за монографією Д. Федорова [8]. Соліди розподіляються наступним чином:
На другому місці за чисельністю монет цієї групи знаходиться Річ Посполита. Монети цієї країни представлені чотирма екземплярами:
Серед всіх монет лише одна відноситься до Кримського Ханства - це дрібний срібний номінал (акче-?), що карбований у період другого правління хана Мухамеда Гірея ІV (1654 - 1666 рр.). Монета має погану збереженість, але на аверсі можна роздивитись тамгу хана (Табл. 1, № 114 [ 9, табл. ІХ, № 4]). Другий етап існування міста характеризується більш складною картиною грошового обігу. По перше, це пов'язано з грошовою реформою Олексія Михайловича; по друге, з появою в обігу монети не тільки Московської держави. Аналіз цих монет також не дав поки чіткої відповіді про час відновлення життя у фортеці. Проте вивчення нумізматичних даних Цареборисова дає змогу висловити припущення, що функціонування фортеці припиняється до 1676 року. Це останній рік царювання Олексія Михайловича. До такого висновку ми дійшли по ряду причин: по перше, монети, що карбовані московськими царями після нього на городищі не виявлено; по друге, монет шведських королів після Карла ХІ (1660 - 1697 рр.), королів Речі Посполитої після Яна Казиміра (1649 - 1668 рр.) і кримських ханів після Мухамеда Гірея ІV (1654 - 1666 рр.) також не знайдено. Вивчення монетного матеріалу Цареборисівської фортеці дає змогу нової інтерпретації архівних матеріалів стосовно городища. Вважаємо, що далеко не всі письмові джерела, в яких зустрічаються назви „Цареборисів" або „цареборисівці", слід ототожнювати з територією первинного укріплення. Згідно нумізматичних даних Цареборисівська фортеця існувала з кінця ХVI століття до початку ХVII століття, і була спалена1 не пізніше 1605 року. Про що говорить відсутність монет „смутного часу", які карбовано у великій чисельності. Тому відомості, що стосуються підтримки повстання Івана Болотникова (1606-1607 рр.) [3, с. 405] ми схильні не пов'язувати з територією фортеці. На користь цього припущення може виступати той факт, що після великої пожежі в Цареборисові населення залишило городище та пішло в Білгород та Валуйки, де ще довго існували особливі Царевоборисівські слободи [4, с. 54]. Відсутність монет закордонних держав підтверджує архівні дані, що говорять про заселення фортеці на першому етапі населенням тільки з Московської держави. Заселення території фортеці в 50-х роках ст. відбувалось з двох напрямків (західного та північно-східного) згідно писемних джерел і на городищі відповідно зафіксовані монети як західноєвропейських так і Московської держав. Згідно нумізматичних даних фортеця припиняє функціонування, як доведено вище, не пізніше 1676 року. При вивченні писемних даних, цю подію можливо співвіднести з придушенням повстання під проводом С. Разіна та висилкою донських козаків з Цареборисова. Вважаємо також, що після вказаних подій слободу побудовано не в межах старої фортеці, а ближче до річки Оскіл, на місці сучасного села. Тому писемні дані, в яких висвітлюються події в Цареборисові після 70-х років ХVII ст. (побудова "малого городка", чума) ми схильні пов'язувати саме з територію сучасного села, а не з територією фортеці. Майбутні археологічні дослідження дозволять остаточно вирішити питання про хронологію функціонування Цареборисівського городища, підтвердити і уточнити або спростувати висунуті припущення. Аналізуючи саме мідні московські монети другого періоду існування фортеці та їх співвідношення зі срібною копійкою і іноземною монетою можна зробити певні узагальнюючі висновки щодо грошового обігу другої половини ХVІІ століття в Україні. При підрахунках кількості та вивченні розподілу по монетним дворам мідної московської копійки можна судити про інтенсивність роботи монетних дворів, на яких вони були карбовані. Такий розподіл підтвердив висновки попередніх дослідників - найбільшу кількість в обігу склала продукція трьох монетних дворів: старого московського, нового московського і псковського, а новгородський та кукенойський не змогли в період реформи налагодити інтенсивне виробництво [7, с. 214 - 219]. Тривалий час вважалося, що мідна реформена монета „залишила зовсім слабий слід на Україні" [ 10, с. 20]. Археологічні розкопки на Цареборисові дозволяють підвергнути сумніву це твердження. Українське населення звикло користуватися західноєвропейським талером та його срібними чи білоновими фракціями. Єфимок з ознакою був по суті тим же талером, але у нього не було дрібних срібних фракцій, цю функцію виконувала мідна, не приваблива, з точки зору населення, та не надійна для зберігання монета. Проте козаки користувалися цією монетою. При розміні на будь які срібні гроші мідних монет треба було надати набагато більше, ніж ту ціну, що заклав в них уряд Москви. Купці з України мали на цій різниці великий прибуток. До цього часу, як підтвердження нашого висновку, відносяться скарги московських торгових людей на шкідливі махінації з мідними копійками, що викуповуються дуже дешево на Україні і привозяться для закупівлі товарів в Москві „греками з порубіжних міст" [10, с. 20]. Таке положення речей вело до перенасичення ринку Росії мідними грошима і, на наш погляд, разом з іншими причинами, призвело до „мідного бунту". Подальше накопичення, атрибуція, систематизація та вивчення нумізматичного матеріалу Цареборисівської фортеці дозволить надати більш чітку і обґрунтовану хронологію функціонування городища. Наявність монет різних державних утворень (Московської держави, прибалтійських володінь Швеції, Речі Посполитої та Кримського ханства) та широкого хронологічного діапазону (перша половина ХVI - третя чверть ХVII ст.) дозволить вважати вказану пам'ятку еталонною для вивчення грошового обігу на Слобожанщині в цілому.
|