УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ПОРТАЛ

Г.В.Гончаров

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У 1991-2004 РОКАХ.

Економічні зв’язки є одним з найважливіших і потенційно найбільш вигідних сфер українсько-британського співробітництва. Для перехідної української економіки, що переживає складний період ринкових реформ, співпраця із Великобританією, яка має одну з найрозвинутіших економічних систем в світі і є визнаним лідером у банківській, фінансовій, страховій галузях, у світовій торгівлі, мореплавстві виявляється надзвичайно перспективним напрямом.

З іншого боку, Україна з її висококваліфікованою і відносно дешевою робочою силою, вже створеною виробничою інфраструктурою та близькістю до європейських ринків становить значний інтерес для британських інвесторів.

Після встановлення дипломатичних відносин між двома країнами відкрилися принципово нові можливості для взаємовигідного економічного співробітництва. Однак головною перешкодою для такої співпраці була повна відсутність правової бази економічних відносин між Великобританією і незалежною Україною. У зв’язку з цим, вивчення процесу створення правового поля в галузі економічних зв’язків, що розпочався на початку 1990-х років і триває на сучасному етапі, є актуальним і важливим для розуміння сучасного стану і перспектив українсько-британського ділового партнерства. Аналіз договірно-правової бази дає можливість глибше охарактеризувати існуючі умови двосторонніх економічних відносин та краще зрозу-міти причини, що обумовлюють той чи інший рівень розвитку від-повідних напрямів економічної співпраці.

Незважаючи на те, що проблеми українсько-британського економічного співробітництва ставали предметом спеціальних досліджень вже двічі, в дисертаціях В.А.Майка [1] і П.М.Ігнатьєва [2], обидва дослідника, чомусь, не звернули жодної уваги па договірно-правові питання, зосередившись лише на аналізі різних форм двосторонніх економічних зв’язків. Такий підхід, на наш погляд, є неприйнятним.

З огляду на незадовільний стан вивченості цієї проблеми, автор даної статті поставив своїм завданням дослідити процес формування і вдосконалення правової основи українсько-британського економічного співробітництва та охарактеризувати її сучасний стан.

Створення умов для ефективного розвитку українсько-британської економічної співпраці розпочалося вже під час перших дипломатичних контактів. Так, у Спільній декларацій від 15 вересня 1992 р., вітаючи зростаючі можливості для взаємовигідних економічних зв’язків і капіталовкладень, сторони зобов’язались започаткувати створення законодавчого підґрунтя для ефективного інвестиційного і торгівельного співробітництва між двома країнами. По-перше, передбачалося створити умови для укладання двосторонньої угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, а також угоди про уникнення подвійного оподаткування. По-друге, з метою спри{95}яння ринковим перетворенням в Україні, сторони визнали за необхідне співпрацювати у пошуках проектів, що їх можна фінансувати у рамках британського фонду технічної допомоги "Ноу-Хау" [3].

Таким чином, із підписанням Спільної декларації правознавцями двох країн було розпочато цілеспрямовану роботу з розробки законодавчої основи економічного співробітництва, що дозволило підписати чотири принципово важливі угоди в цій галузі вже у лютому 1993 р. під час першої зустрічі українського і британського керівни-цтва на вищому рівні в Лондоні.

З метою створення умов для взаємовигідного інвестиційного співробітництва 10 лютого 1993 р. було укладено Угоду про сприяння і взаємний захист інвестицій. Цей документ передбачає захист інвестицій обох країн на території іншої договірної сторони, створення інвестиційного режиму для іншої держави не менш сприятливого, ніж для власних інвесторів чи інвесторів інших країн. Згідно з Угодою кожна країна гарантувала інвесторам іншої сторони всі права щодо здійснення безперешкодного перевозу інвестицій та прибутків від них у разі необхідності. У випадку втрат, зазнаних інвесторами через нестабільність та конфлікти на території однієї з договірних сторін, а також у разі націоналізації та експропріації інвестицій сторони гарантували одна одній негайну та ефективну компенсацію [4].

Таким чином, цей договір став правовою основою для створення спільних українсько-британських підприємств, але, на жаль, він не був доповнений стабільним інвестиційним законодавством у самій Україні. За даними експертів, існує прямо протилежна залежність темпів інвестиційного процесу в країні від темпів змінюваності законодавства. Що ж стосується України, то лише за перші сім років незалежності умови інвестиційної діяльності на українській території для нерезидентів змінювалися сім разів [5, с.16]. Надалі інвестиційне законодавство продовжувало залишатися дуже нестабільним, через що британські, а також інші західні компанії і банки неспроможні формувати довгострокову політику щодо України.

Другим важливим документом, що мав на меті сприяння підприємницькій діяльності між двома країнами, стала Конвенція про усунення подвійного оподаткування. За домовленістю сторін, прибуток, отриманий резидентом однієї договірної держави від будь-якої законної економічної діяльності на території іншої договірної держави, не повинен оподатковуватися два рази, тобто такий прибуток мав оподатковуватись лише один раз на території договірної держави, де він був отриманий [6].

Отже, підписанням цієї Конвенції було усунено серйозну перешкоду в розвитку взаємовигідного підприємництва. Поряд із цим, негативним чинником, що перешкоджає створенню спільних підприємств, досі залишається відсутність в Україні ефективного законодавства із захисту авторських прав, інтелектуальної власності, торговельних марок тощо. До Арбітражного суду України, посольств, торговельно-економічних місій та інших інстанцій постійно надходять сотні скарг іноземних виробників стосовно порушень у цій сфері. Міжнародні відео-, аудіокомпанії, комп’ютерні концерни та роз{96}робники програмного забезпечення відмовляються відкривати свої офіційні представництва, реєструвати СП і, відповідно, інвестувати в Україні [5, с.22].

З метою здійснення повітряного перевезення між двома країнами на рівноправній основі між Міністерством транспорту України й Міністерством закордонних справ Великобританії було укладено Угоду про повітряне сполучення. Учасники договору гарантували один одному рівні права щодо експлуатації міжнародних повітряних сполучень. У відповідності з цим документом повітряне судно, яке здійснює міжнародні повітряні сполучення призначених авіапідпри-ємств будь-якої з договірних сторін, звільнятиметься від усіх мит, державних акцизних зборів та аналогічних державних податків [7].

Нарешті, ще одним важливим документом, підписаним під час перебування української делегації на чолі з президентом Л.Кравчуком у лютому 1993 р. у Великобританії, був Меморандум про взаєморозуміння стосовно технічної допомоги. Під технічною допомогою сторони розуміли передачу британського досвіду, вмінь та підготовки для підтримки економічних, політичних та адміністративних реформ в Україні і, зокрема, надання допомоги українському урядові у переході від командної до ринкової економіки. Згідно з текстом Меморандуму технічна допомога мала здійснюватись британським урядовим фондом "Ноу-Хау" за кількома пріоритетними напрямами:

• сприяння структурному вдосконаленню українського виробництва;
• сприяння у створенні малих підприємств і служби зайнятості;
• допомога у сфері експлуатації джерел енергії та підвищення ефективності використання енергії;
• практична допомога у впровадженні західної практики у сфері фінансових послуг [8].

Нового імпульсу українсько-британському співробітництву в економічній сфері було надано візитом президента України Л.Кучми до Великобританії в середині грудня 1995 р. У прийнятій за підсумками двосторонніх переговорів Спільній декларації сторони погодилися щодо надзвичайної важливості полегшення доступу товарів та послуг для економіки країн Центральної та Східної Європи, включаючи Україну. У цьому контексті було відзначено провідну роль Євросоюзу у відкритті своїх ринків [9, с.91].

У зв’язку з цим однією з найголовніших проблем, що стояла на перешкоді торгівельних відносин України з ЄС і зокрема Великобританією, було рішення Європейської Комісії про скасування тарифних преференцій на деяку текстильну і швейну продукцію України [10]. Українське керівництво звертається у цей час до Великобританії з проханням посприяти усуненню такого стану речей. Поряд із цим, Україна виявляє зацікавленість у наданні преференцій на експорт ряду інших товарних груп, зокрема сталі і марганцю. Не менш важливою в цих умовах була й інша проблема, а саме невизнання України з боку ЄС, як країни з перехідною економікою. Результатом такої позиції було застосування до України ряду заходів, насамперед {97} антидемпінгових. Тільки через це Україна зазнавала збитків у своїй торгівлі з ЄС більш ніж на один мільярд доларів [10].

Окрім суто декларативних заяв сторони зробили ще один крок у напрямі стимулювання торговельно-економічного співробітництва та розвитку культурних зв’язків. З метою полегшення міжнародних автотранспортних перевезень між двома країнами та транзиту через їх території, 15 грудня 1995 р. сторони уклали Угоду про міжнародні автотранспортні перевезення. Документ знімав необхідність отримання дозволу на цілий ряд пасажирських перевезень по території двох країн, а також для деяких форм вантажного транспортування. Створювався більш сприятливий режим оподаткування, оскільки вантажні транспортні засоби, при наявності дозволів, звільнялися від оподаткування і зборів, що накладаються за використання доріг та володіння транспортними засобами, а також оподаткування та зборів, що накладаються на транспортні операції, які здійснюються на території іншої договірної сторони [11].

З метою розширення взаємовигідних ділових стосунків між Великобританією та Україною за ініціативою британської сторони 25 липня 1997 р. було підписано домовленість про створення Британсько-Української торговельної палати. На час заснування палати до її складу увійшли сімнадцять фірм, в тому числі дві українські - банк та "Українські авіалінії". Діяльність палати була підтримана головами України і Великобританії і мала відбуватися у тісній співпраці з торгівельними місіями при посольствах двох країн. Крім того, було створено Комітет з організації співробітництва між Великобританією і Україною задачею якого, поряд із сприянням торгівлі, була й розробка податкових угод.

Відповідно до статуту Палати до її складу має право увійти будь-яка українська чи британська компанія. Особлива увага приділяється підприємствам малого та середнього бізнесу. Головною метою Палати є сприяння розвиткові ділових відносин між Великобританією і Україною, покращення умов експорту та імпорту між ними, сприяння спільному виробництву і підприємництву, а також інвестуванню в обох напрямах [12].

На сьогоднішній день Палата нараховує у своєму складі десятки компаній у юридичній, енергетичній, нафтогазовій, будівельній, страховій, консалтинговій галузях, у сфері банківських послуг, авіаперевезень, освіти, менеджменту, сільського господарства [13].

Отже, створення єдиної незалежної організації з координації і стимулювання торгівельної і підприємницької діяльності зробило вагомий внесок у розвиток і поглиблення українсько-британського економічного співробітництва.

З метою подолання технічних бар’єрів у торгівлі 14 жовтня 1998 р. в Києві відбулося підписання Меморандуму про взаєморозуміння з технічного співробітництва між Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації та Національною фізичною лабораторією Сполученого Королівства. Сторони домовились проводити спільні роботи з метрології, організовувати науково-практичні конференції, здійснювати обмін делегаціями фахівців для {98} вивчення досвіду, проведення консультацій та підготовки спеціалістів зі стандартизації, метрології та сертифікації [14].

В рамках британської технічної допомоги 21 листопада 2002 р. Україна і Великобританія підписали Меморандум щодо реалізації Програми підвищення рівня життя сільського населення України. Документ мав на меті окреслити конкретні форми надання технічної допомоги сільськогосподарським територіям України та визначити механізми реалізації цієї програми. Програма підвищення рівня життя сільського населення складається з пакету проектів розрахованих на три роки, що мають сприяти:

• розвитку сільських територій, в тому числі соціальної сфери села;
• розвитку підприємництва та підвищенню зайнятості у сільській місцевості;
• розвитку об’єднань громадян та об’єднань юридичних осіб (асоціацій, кооперативів тощо);
• впровадженню ефективних правових, економічних і організаційних моделей розвитку сільського господарства та сільських територій України;
• доступу сільського населення до кредитних ресурсів і надання їм належної інформаційної та організаційної підтримки;
• становленню та розвитку сільськогосподарських дорадчих служб в Україні, надання дорадчих послуг з питань розвитку громад, розвитку малого та середнього бізнесу, соціальних аспектів [15].

Таким чином, за період з 1991-2004 рр. було створено досить значну правову базу українсько-британського економічного співробітництва. Найважливішими з підписаних угод стали, по-перше. Конвенція уникнення подвійного оподаткування, завдяки якій прибуток, отриманий в одній країні резидентом іншої країни не підлягав оподаткуванню два рази; по-друге, Угода про сприяння і взаємний захист інвестицій, яка стала правовою основою для створення спільних українсько-британських підприємств.

Підписання Меморандуму про взаєморозуміння стосовно технічної допомоги відкрило можливість для реалізації Великобританією цілого ряду проектів націлених на підтримку економічних, політичних та адміністративних реформ в Україні.

Покращенню режиму торгівлі між двома країнами сприяло підписання Угоди про повітряне сполучення та Угоди про міжнародні автотранспортні перевезення. Великого значення для вдосконалення інфраструктури торговельно-економічних стосунків між двома країнами мало створення Британсько-Української торгівельної палати як фінансово незалежної організації, що має на меті сприяти діяльності спільних підприємств.

З метою подолання технічних бар’єрів у торгівлі Україна і Великобританія підписали Меморандум з технічного співробітництва у галузі метрології.

Поряд з цим слід зазначити, що для ефективної реалізації значного потенціалу українсько-британської економічної співпраці Україні потрібно вирішити цілу низку проблем, в тому числі законодавчих, що виходять за рамки суто двосторонніх відносин і лежать у {99} більш широкій площині. Для більш інтенсивного і взаємовигідного торгівельно-економічного співробітництва з країнами Євросоюзу і зокрема Великобританією, українському керівництву на сучасному етапі необхідно удосконалити законодавчу базу в сфері економіки і цінової політики і довести до кінця відповідні структурні економічні перетворення з метою забезпечити надання українській економіці статусу ринкової. Не маючи статусу ринкової економіки, Україна не може добиватися захисту від антидемпінгових меж, від яких потерпають півтора десятка статей українського експорту до ЄС, насамперед текстильні вироби, сталь, марганець тощо.

Саме в площині внутрішнього законодавства полягає один з основних негативних чинників, що перешкоджає активному надходженню британських інвестицій в Україну. Це насамперед часта зміна інвестиційного законодавства в Україні, втручання держави в економічні процеси і занадто ускладнена система реєстрації спільних підприємств.

Отже формування і розширення правового поля українсько-британського економічного співробітництва буде ефективним лише за умови паралельного удосконалення економічного законодавства як всередині України, так і на рівні відносин України з країнами Євросоюзу.