Історичний огляд

Джерело статті:
Kaзимір Пуховський (Ґданський університет, Польща) Єзуїтський Collegium Nobilium у Львові (1749-1773). // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 715. - Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». - Випуск 8. - Харків, 2006. - С. 117-144.

---

Єзуїтський Collegium Nobilium у Львові (1749-1773).

Створюючи спеціальні навчальні заклади для шляхетської молоді, ордени мали на меті виховати вірних синів католицизму й водночас здобути реальний вплив на еліти [пор. 1]. Опікування подібними школами підвищувало престиж цих духовних корпорацій, наближувало їх до визначних родин, монархів і князів, від щедрості яких залежало не лише започаткування, але й успішне завершення будь-якого амбітного заходу. Слід підкреслити, що особливу популярність навчаючим орденам приносили не публічні школи чи конвікти для вбогої шляхти, а елітарні шляхетські колеґіуми, які зазвичай відкривалися в найважливіших політичних центрах. Саме тому перші шляхетські колеґіуми в Речі Посполитій постали поблизу його королівської величності. Зокрема, за часів Саксонської династії у Варшаві(с. 117) виникло три подібні заклади, а саме - колеґіуми театинів (1737 р.), піярів (1740 р.) і єзуїтів (1752 р.) [2, 3].

1748 р. покровитель піярів львівський суфраган Гловінський запропонував папі Бенедикту XIII і королю Августу III затвердити акт фундації у Львові шляхетського конвікту під опікою протегованого ним ордену. Про його відкриття також особисто клопотав Станіслав Конарський. Історик, представник «Товариства Ісуса», Станіслав Заленський слушно зауважив, що це означало по суті «відкрите проголошення війни єзуїтам». Розпочата таким чином суперечка тривала до заборони ордену (1773 р.) [4, с. 39-46].

Єзуїти, бажаючи не допустити відкриття у Львові колеґіуму піярів, вирішили заснувати тут перший у Речі Посполитій Collegium Nobilium під своєю орудою. Ці наміри зреалізував Юзеф Гловер [5, арк. 774 і наступні; 6-9], який навесні 1749 р. з відповідною метою прибув з Любліна до Львова. Уже незабаром він пристосував до потреб планованої установи так званий Глогеровський кам’яний дім (придбаний орденом 1724 р.), облаштувавши в ньому домашню каплицю, рекреаційну і урочисту зали, спільну їдальню й житлові кімнати для молодих шляхтичів. У надрукованому з цього приводу проспекті під назвою «Idea Collegium Nobilium…» (1749 р.) ректор даного закладу Гловер нагадав усім, що ініціатором створення конвіктів був Ігнатій Лойола. Зокрема, засновник ордену вважав, що в подібних інституціях молодь успішніше і краще, ніж у публічних колеґіумах, виховуватиметься на «мужів корисних для Церкви, Речі Посполитої і загального блага»[10, арк. 1].

Уже у вступові згаданого проспекту було вказано на специфіку шляхетського колеґіуму. Зокрема, підкреслювалося, що в ньому юнаки не лише закріплюватимуть здобуті в публічній школі знання і вміння, але й будуть поглиблювати, розширювати і вдосконалювати свої знання у процесі виконання різних вправ, пристосованих до віку та індивідуальних здібностей кожного вихованця. До переваг закритого колеґіуму зараховувалася також його спроможність віддаляти юнаків від міської метушні й розбещеності. Уважалося, що внаслідок цього вони досягатимуть більшого поступу в науці й побожності, ніж учні, розміщені на квартирах у Львові. Відкриваючи свій заклад, Гловер посилався на досвід інших інституцій подібного типу в Європі. Зокрема, він зауважив, що позитивні експерименти стосовно навчання й виховання в конвіктах започаткували представники духовних і світських еліт. Як найсвіжіший приклад Гловер згадав про ініціативи імператриці Марії Терези, яка 1746 р. визначила місцем навчання елітарної молоді чудовий палац Favorita. Гловер також зазначив, що виховні заклади для еліти вже існують в усіх „правовірних королівствах» Європи й у Польській провінції ордену єзуїтів, а на свято св. Михайла у Львові буде відкрито колеґіум, який ґрунтуватиметься на статуті найвідомішої інституції цього типу - Римської семінарії (Seminarium Romanum). Принагідно він нагадав, що в ній здобували освіту папи, кардинали, єпископи, прелати і представники кращих родин Європи. Гловер також з гордістю зауважив, що відкриту 1564 р. Пієм ІV Римську семінарію ордену згодом було піднесено урочистими декретами Клемента XI та Інокентія XIII до звання однієї з провідних і найпершої з-поміж усіх римських семінарій [10, арк. 2].

Програма Гловера лише в загальних рисах орієнтувалася на Seminarium Romanum [пор. 11] i віденський Theresianum [12, с. 358-360; 13], а в своїй основі була адаптована до умов і потреб Речі Посполитої [10, арк. 2]. Метою Львівського шляхетського колеґіуму вважалося виховання освічених і порядних людей, підготовлених до виправлення устрою держави. Виходячи з цього Гловер надав особливо великого значення вітчизняній історії, польському праву, а також - вивченню актуальних проблем, у тому числі - і шляхом влаштування шкільних (с. 118) сеймиків, щотижневого перегляду преси та супутніх їй коментарів і дискусій. Навчання у Collegium Nobilium було підпорядковано меті формування зразкових громадян, просякнутих релігійністю й патріотизмом. Тому професори були зобов’язані часто демонструвати „virtutes politicae» („чесноти політики»). З цією ж метою вихованців навчали укладати листи офіційного і приватного штибу, мистецтву бесіди, культурі дискусії та виголошення промов під час сеймів і сеймиків. Процес освіти обов’язково мав спиратися на «dictamina politica» («політичні вислови») найретельніше відібраних авторів. Старших учнів ознайомлювали з судовою системою, правом та устроєм Речі Посполитої, і водночас прищеплювали їм думку, що щастя вітчизни слід цінувати вище особистого добра й вигоди [10, арк. 5]. Студенти щотижня вивчали кодекси публічного права і розглядали конкретні випадки застосування їх положень. Користуючись мапами міст і країн, вони пізнавали генеалогію та видатні вчинки визначних постатей суспільного й політичного життя.

Викладаючи історію, професори приділяли особливе значення минулому власної країни. Історичну освіту надавали таким чином, „аби учням не стали чужими вітчизняні й домашні справи, коли жадатимуть пізнати чужоземні відомості й мови.» Завдяки урокам історії вихованці колеґіуму мали зміцнитися в думці, що „багатою є Франція, красивою - Італія, заможною - Іспанія, величною - Німеччина, але з них усіх найдорожчою є Польща»[10, арк. 3-4]. Отже, історичні знання було визнано підґрунтям формування патріотичної і громадянської позиції шляхетських синів. Навчальна програма також включала лекції з географії і хронології, визнаючи обов’язковий тоді всюди принцип, згідно з яким ці дві науки вважалися другим оком історії. Рекомендувалося користуватися хоча б деякими наочними засобами. Зокрема, застосовувалися таблиці й мапи, які радилося використовувати часто [14, c. 163-165].

Як важливу складову навчальної програми розглядали мовну освіту. Віддаючи належне латині, Гловер також адекватно оцінював значення сучасних мов. Зокрема, він проголосив, що варто поміркувати про викладання в „Нашому королівстві» французької і німецької мов в обсязі якщо не більшому, то принаймні однаковому з уроками латини [10, арк. 4]. Ця пропозиція Гловера виходила далеко поза межі статуту «Ratio studiorum», у якому цілком іґнорувалися сучасні мови. У програмі також віднайшлося місце для географії і арифметики [див. 15]. Старші учні вивчали прикладну геометрію, цивільну і військову архітектуру, а також, залежно від своїх здібностей, у різному обсязі елементи астрономії [10, арк. 4]. Від 1769 р. при Львівській школі існувала астрономічна обсерваторія, яку спроектував, побудував і обладнав власним коштом Себастян Сєраковський. У часи Йосифа ІІ обсерваторію було розібрано.

Окрім набування навичок гри на різних музичних інструментах вихованцям конвікту також пропонувалися уроки танцю, їзди верхи, фехтування, а також - наука користування іншими видами зброї. За всі ці лицарські дисципліни вносилася додаткова платня. Окремо також відшкодовувалися витрати, пов’язані із працею професорів історії, математики, німецької та французької мов. Платня стосувалася лише тих предметів і занять, що не були передбачені в «Ratio studiorum» (1599 р.). Таким чином, було порушено задекларований в «Конституціях «Товариства Ісуса» (1558 р.) принцип безкоштовності навчання. (с. 119)

Час, потрібний для доволі розмаїтих додаткових занять, вихованці конвікту отримували, щоденно вирушаючи на півгодини пізніше до публічної школи, а в рекреаційні дні значно раніше закінчуючи навчання в ній [10, арк. 4]. Дo того ж для позапрограмних занять було передбачено також по півгодини після сніданку й обіду. Вихованці, які навчалися музиці, могли використати цей час для вдосконалення відповідних індивідуальних здібностей. Натомість решта займалася географією, головним чином переглядом мап: „Адже в жодному іншому разі розум не може сильніше наповнитися приємним відчуттям блаженства, ніж тоді, коли завдяки географії (навіть перебуваючи в одному місці), без небезпеки для життя, без незручностей і видатків, він подорожує по землі і морю, відвідує цілий світ та знайомиться, споглядає, спостерігає і згадує звичаї чужинецьких народів, їх спосіб життя і права»[10, арк. 6]. Слід додати, що в середовищі еліти географічні знання вважалися необхідними не тільки для участі в політичному та економічному житті, але й для ведення бесіди.

До Львівського Collegium Nobilium приймали виключно шляхетських синів, які досягли восьмирічного віку й оволоділи вмінням читати та писати, а також - основами латини. У шляхетських колеґіумах сини маґнатів перебували зазвичай два чи три роки. Саме цим вірогідно можна пояснити бажання Гловера, аби кожний юнак залишався у школі з першого до останнього класу латини. Адже за таких умов він міг без найменшого напруження і складнощів чітко вивчити одночасно історію і географію, а також - французьку і німецьку мови [10, арк. 9]. Очевидна подвійність єзуїтської освіти свідчить про труднощі, які мусили долати члени ордену, прагнучи залишитися вірними «Ratio studiorum» і водночас, відповідаючи сподіванням та очікуванням еліт, модернізувати програму, у якій, попри зміни, до 1773 р. продовжувала панувати латина.

Для мешканців колеґіуму намагалися створити умови, гідні їх походження. Харчування для всіх було спільним. Гловер повідомив батьків, що, окрім першого сніданку і полудня, згідно зі старим звичаєм „найшляхетніших мужів цього Королівства» будуть подаватися п’ять страв на сніданок і чотири - на обід. У свята передбачалося збільшувати їх кількість і доповнювати келихом угорського вина. Гловер також попередив, що зміст і кількість приймання їжі будуть відображені в меню. Ця процедура виглядала цілком доцільною з огляду на те, що у Львові, як і в інших шляхетських конвіктах і колеґіумах по всій Європі, вихованці надсилали батькам різноманітні скарги, і стосовно харчування теж [10, арк. 5-6; пор. 17, с. 331, 348]. Вільний час присвячувався шляхетним розвагам. Але у свята, за сприятливої погоди, дві години після сніданку віддавалося прогулянкам з метою - отримати допустиму веселість, зробити візити магнатським родинам або відвідати родичів.

Особливий наголос робився на дисципліну. Переступаючи поріг колеґіуму, кожний вихованець мусив зректися приватних звичок, суворо дотримуватися встановленого розпорядку дня і на високому рівні виконувати свої завдання. Подібний послух, як зазначалося, слугував цілям загальної зручності й корисності, але насамперед мав на меті дотримування принципу „Ad Maiorem Dei Gloriam (Для більшої слави Господа)». Нікому не дозволялося проводити ніч поза межами колегіуму, до якого належало вертати після шостої години влітку і після п’ятої - узимку. Учні мешкали у дво-, щонайбільше - у чотиримісних кімнатах. Спали від половини дев’ятої до п’ятої години. Як і у віденському Theresianum, у Львові мешканці конвікту розквартировувалися класами для того, щоб могли легше повторювати прослухані у школі лекції, виконувати різні вправи і змагатися між собою. Отже, емуляція переносилася зі шкільної авдиторії до конвікту. Кожним класом опікувався педагог, а для кожної спальні було визначено окремого служника. (с. 120) Цим особам колеґіум забезпечував платню і харчування. На кожному поверсі перебував один єзуїт, який зі своєї спальні міг завжди вільно спостерігати крізь верхню засклену частину дверей, що коїться в учнівських спальнях. Адже безперервний нагляд за молоддю вважався тоді найуспішнішим засобом її приведення до поставлених цілей. Єзуїти вже в XVII ст. дедалі частіше критикували популярну серед аристократії придворну й домашню освіту, м’яко пропаґуючи виховання в закритому колеґіумі, насиченому дисципліною, постійним наглядом й ізольованому від зовнішнього світу. Подібна організація осередку мала полегшити формування майбутніх еліт. Так само чинили й інші ордени - піяри чи бенедиктини.

Батьки вносили плату за харчування, проживання, „користування географічними мапами, а також книгами, потрібними для вивчення мов і найрізноманітніших галузей знання, за використовування світильника, паперу, чорнил, прання лляного одягу, для опалення печі дровами, для оплати цирульнику за гоління, за доправлення листів поштою, приготування ліків у разі хвороби (за винятком випадків, коли вона виявиться тривалішою чи потребуватиме більших витрат), на забезпечення харчування і платні опікуна і слуги, за видатки на утримування викладачів історії, математики, німецької або французької мови» [10, арк. 9]. Річна плата за навчання кожної особи складала, включно з періодом канікул, шістдесят три злотих або вісімсот шістдесят два тинфи. Батьків заохочували залишати юнаків на час канікул у колеґіумі. „Досить помірна» плата за харчування, відповідно до звичаю „усіх подібних конвіктів і семінарій у Європі», вносилася в повному обсязі на початку року. Окрім відповідної суми, слід було доправити красиве ліжко, два килими (на стіну і для прикриття ліжка), принаймні одну скриню для зберігання одягу, зелену білизну для ліжка, лляні скатерки, таз, дванадцять голландських талерів, серветки для використовування за столом, ложку, ніж і срібну виделку, позначені особистим гербом чи родинними ініціалами. Окрім того, ректорові доручалася певна сума грошей, передбачена на різні дрібніші витрати (наприклад, на лагодження одягу). Підраховували видатки в кінці року, одночасно з поверненням вищезазначених речей у повній відповідності до їхнього списку, складеного під час першого відвідування юнаком школи. Голландські талери залишалися в колеґіумі [10, арк. 10].

Дещо відомо про облаштування помешкань викладачів. У кімнаті Францішека Юзефа Лісікєвіча, тоді схоластика й учителя латини та географії (від 1759 р.), окрім книг були: „тапчан, сінник, покритий з обох боків тиком матрац, нова тога, латунний підсвічник, сталеві щипці, кропильничка, залізна лопатка, глечик, миска, стілець, дерев’яна табуретка, плащ із тканини».

Collegium Nobilium було відкрито 29 вересня 1749 р. В 1750 р. Гловер виголосив у присутності юнаків видруковану згодом промову про науки, гідні шляхетської молоді («De studiis Nobili juventute dignis oratio»). Колеґіум мав зазвичай 20 вихованців. Гловер, який упродовж 14 років виконував функції його ректора, накреслив амбітну програму. Відтворення процесу реалізації останньої є нелегким завданням. Попри надзвичайну вбогість джерельної бази з історії Львівського Collegium Nobilium відомо, що серед викладачів французької й німецької мов були справжні французи і німці. Зокрема, французькій мові навчали Жан Габріель Ротіот (у 1764/65 [навчальному році (далі - н.р.)- С.С.] i 1767-73 рр.), Ентоні Бов’є (Бов’єр) (у 1749-52 i 1754-57 рр.), виходець з Лотаринґії Франсуа (с. 121) Ламбер (у 1766/67 н. р.), а також світські вчителі Жак Мот і месьє Шапуа . Викладачами німецької мови були Карл Рюль, Йозеф Хофман (у 1772/73 н. р.), Йозеф Прутсан (у 1763/64 і 1771/72 н. рр.) і світський учитель Йозеф Тальман (у 1760-63 рр.). Як стає зрозумілим з тексту збереженого рукопису, „Видатний Шарль Веніно де Гілансон» навчав обом мовам у 1762/63 н. р.. Математичні науки викладали добре підготовлені фахівці. Зокрема, йдеться про Якуба Кіліана (у 1751/52 н. р.); Томаша Сєкєжиньського (професора математики й архітектури в 1753-69 рр.)[23], який здобув у Празі спеціальну освіту з математики, фізики й архітектури; Яна Пьотра Лойко (професора математики, а також - історії та географії в 1754/55 н. р.), який вивчав математику в Парижі; відомого згодом автора робіт у галузі фізики Францішека Юзефа Лісікєвіча (1738-1822)[18, арк. 4], який окрім латини викладав і географію. З-поміж інших професорів слід також згадати про Флоріана Марковського (викладача математики (в 1752-58 рр.) й історії (в 1752-54 рр.)), який здобув математичну освіту у Відні. Особовий склад, безпосередньо пов’язаний зі шляхетським колеґіумом, був нечисленним, не перевищуючи п’ять осіб. У 1772/73 н. р. до цієї групи входили Станіслав Стецький (ректор), Жан Ротіот (проф. філософії і французької мови), Йозеф Хофман (проф. красномовства й німецької мови), Марцин Попєль (проф. красномовства й історії), а також схоластик Гжегош Чайковський (проф. latinitatis)[21].

Докладнішу інформацію про втілення задумів Гловера, і насамперед - про формування майбутніх політиків і державних чиновників, можна почерпнути з уперше введених до наукового обігу програм учнівських публічних іспитів, а також - зі згаданого «Реєстру …», що зберігається у Віденській Національній Бібліотеці [18, арк. 4; 24].

Критерієм реалізації програми навчання були учнівські публічні іспити. Останні, будучи дуже старанно підготовленими, не завжди відображали дійсний рівень навчання. За великим рахунком, вони були скоріше віддзеркаленням прагнень педагогів. Послідовність проведення публічного акту, прізвища учнів, перелік питань і проблем часто друкувалися для того, щоб роздати запрошеним гостям і увічнити цю важливу в житті колеґіуму подію.

Знання про закони Корони, що враховували історію польської державності й законодавства, було темою публічного акту в кінці 1758/59 навчального року: «Всезагальні відомості про Коронні Закони у студентських питаннях, наданих для відповіді Ясновельможним Їх Милостям Панам, які вдосконалюються у красномовстві у Львівському Шляхетському Колеґіумі Знатних під наглядом ОО [Отців - С.С.] Товариства Ісуса. Під час завершення шкільних праць. Року Господнього 1759. У Львові у Друкарні Й.К.М. Колеґіуму Товариства Ісуса» [25]. (с. 122) Учні Collegium Nobilium доводили своє знання „відомостей про коронні права» відповідаючи рідною мовою на питання, поставлені «будь-ким із запрошених Ясновельможних Найпреподобніших гостей»:

1. „Звідки взяло свій початок звання королів?
2. Який спосіб престолоспадкування королів існує в Польщі?
3. Чи може король зректися престолу?
4. Чи може польський король одночасно бути королем іншої нації?
5. Що таке interregnum (міжкоролів’я)? І що під час нього зберігається?
6. Які суди впроваджуються на сеймиках під час interregnum (міжкоролів’я)?
7. Що таке каптурові суди, від імені кого і яким чином вони здійснюють свої функції?
8. Про що, окрім каптурових суддів, приймають рішення на сеймиках?
9. Що це за сейми, які називають convocationis?
10. Що до того ж буває перед обранням короля після сейму convocationis?
11. Чи було колись зірвано сейм convocationis?
12. Як швидко після сейму convocationis буває сейм electionis?
13. Де і ким обирається король?
14. Чи дозволяється сусіднім, від Польщі залежним, князям обирати короля?
15. Чи мають право обирати короля польські солдати?
16. Що є гідним уваги стосовно місця обрання короля?
17. Як починається це засідання сеймику?
18. Що буває після обрання маршалка? I який суд в цей час функціонує?
19. Якими є повноваження цих суддів?
20. Наскільки тривалий час сейм electionis є відображений у праві?
21. Хто може бути обраний королем?
22. Якої релігії має бути король у поляків?
23. Чи можуть ті, хто претендує на корону, бути присутніми під час засідання сейму?
24. Яким чином відсутні домагаються королівського титулу?
25. Яким є обряд зустрічі депутатів на цьому сеймі?
26. Яким є обряд вислуховування депутатів?
27. Яким чином і за яким обрядом обирається король?
28. Яким чином шляхта висловлює свої думки?
29. Яким є обряд проголошення короля?
30. Що таке Pacta Conventa, коли і ким вони написані?»

На вищенаведені питання мали давати „достатню відповідь» наступні учні: Пьотр Потоцький, син познанського воєводи, шнятицький староста; граф Марцин Красіцький, син холмського каштеляна; Юзеф Стадніцький, син белзського каштеляна; Антоні Графф Прукенталь; граф Ян Красіцький; Каєтан Дзєржек, барецький староста; Бенедикт Грабінський, син смоліньського старости; Людвік Скарбек, син цєхановського стольника; Ян Зєльонка, син сяноцького чесника, далжонського старости; Ян Вішнєвський, син радоховського старости; Ян Рей, син пілзненьського ловчого; Ігнаци Буковський, син овруцького хорунжого; Йоахім Павловський, син брацлавського підчашого; Александер Рожнєцький, син овруцького підстолія; Ігнаци Швєправський, син мєльніцького мечника [25, арк. 4]. Таким чином, знайдені програми публічних актів дозволяють хоча б частково реконструювати список вихованців Львівського Collegium Nobilium.

Питання і проблеми, які порушувалися під час публічних актів, готувалися вчителями колеґіуму. Їх зміст засвідчує надання великої уваги громадянському вихованню, і насамперед - знанню права й устрою держави з урахуванням її історії. (с. 123) Доказом цьому є також „Студентські питання з вітчизняної історії, заснованої на статутах прав коронних, надані для відповіді Ясновельможним Їх Милостям Панам Шляхтичам, які шляхом навчання латини й історії підготовлюються до красномовства в Львівському Колеґіумі Знатних під патронатом Товариства Ісуса. У липні місяці Року Господнього 1759. У Львові у Друкарні Й. К. М. Колеґіуму Товариства Ісуса» [26]. Розмірковування «O senacie polskim» („Про польський сенат») були присвячені процедурі обрання сенаторів, їх гідності, місцю в сенаті, посадам і компетенції. Під час розгляду тодішнього сенату також зверталась увага на ґенезу польської державності:

„Наскільки стародавнім є звання архієпископів у Польщі?
Наскільки стародавньою є посада воєводи?
Що таке посада каштеляна і як давно вона існує?»

Частину коштів, отриманих як плату за навчання, керівники колеґіуму надавали для закупівлі книг. Бібліотеки мешканців конвікту були доволі подібними, тому можемо говорити про існування певного канону читання. На другий рік навчання (1762 р.) до зібрання книг сина чернігівського хорунжого Валеріана Тенгоборського входили наступні праці:

1. Dictionarium Veneroni [Veneroni Giovanni (1642-1708). Dictionaire Italien et Francois. - Paris, 1710 i наступні видання; Dizionario francese et italiano; Dittionario imperiale nel quale le quatiro principali lingue d’Europa. si dichiarano - Frankfurt/M, 1700 i наступні видання].
2. Informacja matematyczna [Bystrzonowski Wojciech. Informacja matematyczna rozumnie ciekawego Polaka. - Lublin, 1743].
3. Scientia artium militarium [Bogatko Ignacy. Scientia artium militarium architecturam, pyrotechnicam, tacticam, polemicam, perspectivam complectens, sive lectiones mathematicae in […] Janussii Sanguszko Lubartowicz ensiferi Magni Ducatus Lithuaniae, ordinati Ostrogiensis, comitis in Wisznic, Tarnow et Jarosław, obsequium […] Cura […] Ignatii Bogatko ensiferidae Braclaviensis, pro corona cursus mathematici Leopoli auditi sub […] Faustino Grodzicki Societatis Jesu matheseos professore editae. - Leopoli: Typis Collegij Soc. Jesu, 1747].
4. Elementa architektury domowey [Zdzański Kajetan. Elementa architektury domowey krótko zebraney na lekcyach szkolnych po łacinie wydaney a tu na oyczysty ięzyk przełożone […] od […] Kaietana Zdzańskiego. - Lwów: Druk. Soc. Jesu, 1749].
5. Physica ex recentiorib. observat [Joseph Schell SІ].
6. Meмmoires du reМgne de Pierre le Grand, Empereur de Russie … Par le B. Iwan Nestesuranoi. псевд. [Rousset de Missy Jean] La Haye, 1725-1726.
7. Philosophia Curiosa [Wojciech Tylkowski SІ. Philosophia Curiosa seu Quaestiones et Conclusiones curiosae, Ex Universa Aristotelis Philosophia, Ad genium et ingenium huius Saeculi formatae et propositae. - Cracoviae: Apud Stanislaum Piotrkowczyk, 1669].
8. Ćwiczenia kras.-prawne [Bielski Jan SІ. Ćwiczenia krasomówstwa prawnego przez Młódź Krasomowską Collegii poznańskiego S.J. wyprawionego… - Poznań, 1757].
9. Fax Chronolog. [Musantio Jan Dominik. Fax chronologica ad omnigenam historiam. - Sandomiriae, 1724].
10. Instrukcyja młodego Pana [Maxymy wyięte z Historyi świętey y świeckiey. Dla uformowania Młodego Pana z francuskiego na polskie przetłumaczone. - Lwow: Druk. J. F. J.K.Mci: E. XXII, 246. Дата видання - не раніше 1752 р., бо цього року Філіповіч отримав привілей на відкриття друкарні]. (с. 124)
11. Porządek pieśni.
12. Dykcjonarzyk mały francuski.
13. Grammatica Gallica.
14. Katechizm polski i francuski
15. Instruction de chartes.
16. Regulae civilitatis.
17. Discours sur l’histoire universelle [Jacques Benigne Bossuet].
18. Porta linguae germaniae.
19. Rudimenta Historica [Dufrène Maksymilian. Rudimenta Historica. - Brunsbergae, 1737; Calissii, 1745; Leopoli, 1745].
20. Compendium historiae universalis [Le Clerc Jean. Compendium historiæ universalis, ab initio Mundi ad tempora Caroli Magni Imp. - Paris, 1756 i наступні видання].
21. Jundiculo universalis Pris Pomey [Pomey François SІ. Vocabula ex jundiculo universali R.P. Francisci Pomey Societatis Jesu et ex tyrocinio Latinae linguae Petri Apherdiani aliisque collecta pro classibus grammaticae, majori quaerentium commodo paragraphis numerisque distincta. Багато видань, серед інших пізнішe - Varsaviae: Typis Congregationis Missionis ad S. Crucem, 1782].
22. Europa z części świata [Paprocki Franciszek SІ. Europa z części świata najprzedniejsza. - Warszawa, 1754].
23. Dictamina Nierembergii [Dictamina seu scita variae doctrinae, politicae, moralis, stoicae, christianae et spiritualis. Ex operibus […] Joannis Eusebii Nierembergii […] collecta, et ab ipso Authore recognita. Olim ex Hispano in Latinum translata, nunc vero reimpressa. - Calissii: Typis S. R. M. Collegii S.J., 1740].
24. Philippicae sacrae [Philippicae sacrae seu orationes doctissimorum aeque ac sanctorum Ecclesiae procerum nomine, in coronatos orthodoxae religionis, aut pietatis hostes vibratae […]. Varsaviae: Typ. S.R.M. Coll. Soc. Jesu, 1740].
25. Idiotismi Cnapii [Knapski Grzegorz SI. Idiotismi Polonici seu voces Polonicae […] per Thesaurum Polono Latinum […] Gregorii Cnapii […] sparsim positae, nunc […] in compendium collectae. Kalisz: Typis Coll. Calissiensis Soc. Jesu 1682 i наступні видання; Wilno, 1766] [18, арк. 1-185].

До бібліотеки учня Яна Вішнєвського, поряд з вищезазначеними книгами, входили «Nowy wielki dykcyonarz […] francuski, łaciński y polski» («Новий великий словник […] французький, латинський і польський») П’єра Дане, надрукований піярами у Варшаві 1743 р., „Синоніма…» Гжегоша Кнапського [27], а також праці Ленгніха й Харткноха.

У підсобних бібліотечках учителів і молодих шляхтичів були присутні підручники, які полегшували вивчення питань, пов’язаних із ґенезою і специфікою устрою Речі Посполитої. Читаючи праці видатних протестантів Готфріда Ленгніха («Jus publicum Regni Polonie»(«Публічне право Польського королівства»)) i Кшиштофа Яна Харткноха («Respublica Polonica duobus libris illustrata» («Польська республіка, висвітлена у двох книгах»)), шляхетська молодь знайомилася з юридично-політичними відносинами у країні. Майбутній orator politicus вдосконалювався у красномовстві і збагачував свою ерудицію, опановуючи праці риторичної, політичної та історичної тематики. Зокрема, ідеться про «Dictamina seu scita variae doctrinae, politicae, moralis, stoicae, christianae et spiritualis» («Тези або принципи різних учень, політичних, етичних, стоїчних, християнських і спіритуалістичних») Іоанна Ніерембергіуса ТІ [Товариства Ісуса - С.С.] [28], політичні твори Анджея (с. 125) Максиміліана Фредри,«Mowy sejmowe» («Сеймові промови») Залуського і вже тоді застарілі «Theatrum eloquentiae»(«Поле дії красномовства») Фаустина Гродзіцького ТІ [29] i «De vera eloquentia»(«Про справжнє красномовство») Aдама Maльчевського ТІ [30]. Серед авторів також зустрічаємо знаменитих професорів Ліонського єзуїтського колеґіуму - вищезазначеного Франсуа Помей і Домініка де Колонья («De arte rhetorica» («Про мистецтво риторики»), Познань, 1765), видатних учителів Louis-le-Grand - Габріеля Франсуа Ле Жай («Bibliotheca rhetorum»(«Зібрання книг ораторів»)) [31] і Жозефа де Ювансі («Institutiones poeticae» («Основи поетики») і «De ratione docendi et discendi»(«Про метод викладання і вивчення»)). Для опанування цінованого елітою мистецтва написання листів використовувалася спадщина єпископа Анджея Хризостома Залуського („Epistolarum historico-familiarum»(«Листів історико-родинних»)). Взірцем уважався також Юстус Ліпсіус («Epistolica institutio. Excepta e dictantis eius ore, Anno 1587» («Спосіб написання листів. Уривки із промови 1587 р., що визначає його»)). З античних авторів великим авторитетом, окрім Цицерона, користувався Курцій Руф. Його невеликий твір «De rebus gestis Alexandri Magni» («Про діяння Олександра Великого») здобув надзвичайну популярність. Своєю тематикою і способом викладення ця праця відповідала погляду на історію як на головну виховну дисципліну. Постать Олександра Македонського, на думку єзуїтських педагогів, була еталоном особистості і привабливою темою для риторичних вправ, диспутів, промов і розвідок. Цього героя старожитності часто порівнювали з польськими монархами, маґнатами і знаменитими вождями. До канону читання входила мала історична енциклопедія Музантія («Fax chronologica ad omnigenam historiam sacram et profanam» («Хронологічний смолоскип для всілякої історії, священної і світської»), Сандомир, 1724), «Rudimenta Historica» («Історичні начала») Дюфрена, «Discours sur l’histoire universelle» Боссюе, «Annales Polonici»(«Польський літопис») Станіслава Оріховського, «Chronica gestorum in Europa singularium» («Хроніка одноосібних правителів Європи») Павла Пясецького, географічно-історичні праці Владислава Александра Лубєнського (зокрема, «Świat we wszystkich swoich częściach większych i mniejszych geograficznie, chronologicznie określony»(«Світ, визначений хронологічно, географічно в усіх своїх більших і менших частинах»)). Список також містив знаменитий гербовник Каспера Нєсєцького («Korona polska…» («Вінок польський …»), t. 1-4, Lwów, 1724-1743).

У поодиноких випадках в бібліотеках траплялися праці таких авторів як Жан Ле Клерк («Compendium historiæ universalis, ab initio Mundi ad tempora Caroli Magni Imp» («Скорочений варіант всесвітньої історії від початку світу до часів імператора Карла Великого»)), Е. де Мовільон (Histoire de Pierre I., surnommeм le grand, Empereur de toutes les Russies, etc, Amsterdam 1742), Гюйо П’єр Франсуа Десфонтен, Рене Оберт Верто, П’єр Жозеф Соліньяк (секретар Станіслава Лещинського) i Жак Бенін Боссюе. Отже, можна погодитися із припущенням, що контакти з новітньою європейською історичною думкою існували в нас не лише в середовищі піярів, але й у єзуїтських колах [пор. 32, с. 64; 33, с. 79-81].

Підвищення ролі рідної мови в навчанні виявилося у впровадженні до канону читання праць Публія Верґілія Марона у перекладі Яна Кохановського і професора єзуїтського Collegium Nobilium у Варшаві Ігнація Нагурчевського («Bucolica, albo pasterki…» («Пастуші пісні, або пастушки…»), Варшава, 1754).

Велике значення у Львівському Collegium Nobilium надавалося вивченню географії. У січні 1759 р. учні відповідали на «Академічні питання для досконалого знання географії, а саме до її першої частини, тобто стосовно розуміння сфер» [34]. Після визначення предмету дисципліни (Що таке географія й чим вона відрізняється (с. 126) від космографії?) доводилася форма землі, розбиралися способи її вимірювання (Чому глобус є круглим? Звідки дізнаємося про округлість землі?; Яким чином можна добре встановити глобус? Що таке широта і довгота місця?). Поряд із тодішньою латинською науковою термінологією впроваджувалася й польська („axis mundi, або oś świata (вісь світу)»; „poli або bieguny niebieskie (небесні бігуни)»; „zona frigida, або które kraje są zimne inaczej subpolarne (холодні, чи по-іншому - субполярні країни)»). Аналізувалися «чотири головні частини світу» і підсонові зони землі („Що таке підсоння і які воно має різновиди? Звідки дізнатися в якій підсоновій зоні розташована країна?»; „Які властивості мають субполярні країни? Які властивості мають тропічні країни?». Теорію Коперника не визнавали, про що свідчить формулювання питання: „Яким є рух сонця впродовж року?». Сучасний історик філософії Роман Даровський ТІ слушно констатував, що в єзуїтському шкільництві „довго, майже до середини XVIII ст., не сприймали геліоцентризм Коперника, хоча часто, і часом схвально, повідомляли про нього»[35, с. 335]. Слід додати, що починаючи з середини XVIII ст. систему Коперника визначали як гіпотезу. На користь геліоцентризму Коперника однозначно висловився лише Гжегож Аракєловіч (1732-1798 рр.) в науковій праці «De mundi systemate dissertatio cosmologica» («Космологічне дослідження про систему землі») (Перемишль, 1768) [35, с. 305, 306, 331]. Аракєловіч довів, що Біблія не є підручником з природничих наук, а її вислови не слід сприймати буквально. Варто однак нагадати, що в лютеранській гімназії в Торуні вже 1715 р. не висувалося жодних заперечень щодо геліоцентризму. Так само було і в Ґданській академічній гімназії. Геліоцентризм викладався там на рівні з багатьма іншими сучасними концепціями. Він вважався „достовірною теорією, що пояснює дійсний, об’єктивний природний факт»[36, с. 72-73].

У липні 1759 р. у Львівському колеґіумі продовжували вивчати січневу проблематику. Відповідали на «Академічні питання для повного знання географії, а саме - до другої її частини, тобто стосовно географічних мап» [37]. Перші шість питань були пов’язані з географічними мапами: „Що таке географічна мапа й наскільки різноманітною вона може бути?; Що має розумітися під різними лініями, проведеними на мапах?; Що на мапах особливо має братися до уваги?; Чи всі країни, розташовані на мапах східніше, можуть завжди рівною мірою називатися східними, так само - західними, північними і південними? Яким чином встановлюється географічна та фізична довгота й широта місцевості і як можна дізнаватися про місцерозташування?; Що таке gradus? На які складові він поділяється? Скільки містить у собі миль? Якою може бути різниця між милями? I які вони можуть мати частини?; На які найзагальніші складові на мапах поділяється вся Земля? Яким чином вона, або іншими словами globus Terraqueus (Земна куля), поділяється у своїй водній складовій?».

У публічному акті привертають увагу питання, присвячені морській проблематиці: „Що таке океан і на скільки частин він поділяється?; Звідки беруть свої назви різноманітні моря?; Чому так іменується Червоне Море і які відомості про нього є гідними уваги?; Звідки походить назва Мертвого Моря [sic!] i що цікавого про нього ми знаємо?; Звідки взялася назва Середземного Моря?; Що варто знати про Каспійське Море?; Чому так називається Чорне Море?; Що то за море, яке називається di Marmora aбo Propontis?; Що можна згадати із приводу Балтійського Моря?; А з приводу Тихого Моря або Mar del Jour?; Що таке Біле Море?; Що таке Льодове Море і звідки походить його назва?; Що таке Sinus? Що таке Baia [затока]?; Що таке Fretum [протока] і які різновиди її існують? Що таке archipelagus i наскільки він може бути багатоманітним?; Що таке Brevia [мілини]?; Що таке (с. 127) Aestuarium [лаґуна]?; Що таке гавань? Що таке Ostium? Що таке Rhayde?; Що таке Continens? Що таке Insula? Що таке Penisula? Що таке Isthmus? Що таке Promontorium?; Чи існують від створення світу всі ті острови, які розташовані між чотирма частинами суходолу?».

Львівські учні також розповідали про припливи й відпливи моря: „Що варто знати про шторми, а також про морські fluxie (припливи) і refluxie (відпливи), які по-іншому називаються Aestus Maris (хвилювання моря)?» Замислювалися також над тим, „Яким чином люди могли після потопу потрапити на віддалені від материка острови, а особливо - до Америки, оскільки спосіб плавання за компасом тоді і ще довго після того не був відомий?» Таким чином, новітні знання поєднувалися з біблійною традицією.

Відомості щодо материків містилися у відповідях на наступні питання:

1. Яким чином поділяється світ у своїй суходільній складовій?
2. Що таке Європа? Які в ній є країни, звичаї?
3. Що таке Азія? Що про неї можна згадати?
4. Що таке Африка? Що про неї варто знати?
5. Що таке Америка? Які в ній звичаї, країни, статки etc.?
6. Які гори, що викидають вогонь, є в кожній з цих частин світу?
7. Що таке арктична земля?
8. Що таке антарктична, або іншими словами - Australis чи південна, земля?
9. Що вартого уваги з географічної точки зору трапилося в кожній з цих чотирьох частин світу впродовж двох останніх років?»

Останнє питання свідчить про відстежування найсвіжіших подій і явищ, пов’язаних з географією. Під час викладання цієї дисципліни використовувалися мапи, атласи і глобуси, що дозволяло хоча б частково застосовувати принцип наочності. Відомі атласи, мапи й підручники, що використовувалися учнями та вчителями Львівської школи. З-поміж них варті уваги праці професора Діллінгенського колеґіуму Генріха Шерера (1628-1704) («Atlas Novus, exhibens orbem terraqueum per naturæ opera, historiæ novæ ac veteris monumenta, artisque geographicæ leges et præcepta. Hoc est geographia universa in septem partes contracta et instructa ducentis fere chartis geographicis ac figuris»(«Новий атлас, що зображає світ у вигляді діяльності природи, пам’яток нової і стародавньої історії, а також - законів і правил географічної науки. Тобто - загальна географія, зібрана в семи частинах і забезпечена приблизно двомастами ілюстраціями й географічними мапами»)[38, арк. 42-47], а також «Geographia artificialis et critica»(«Вправна і критична географія»)), що впроваджували картографічну систему, яку 1752 р. схвалив і розвинув знаменитий географ Рігбер Бонн (1727-1794). Поряд із Шерером, у Львові знали й іншого видатного єзуїта Атанасія Кіршера («…China … illustrata»(«…Китай …висвітлений»)). Читали також такі праці як «Rudimenta Geographica» («Початки географії») Максиміліана Дюфрена, «La geographia ancienne, moderna et historique, Nouvelle metoda la geographie» Ніколя де ла Круа, «Le Grand Dictionaire historique; ou, le meмlange curieux de l’histoire sacreмe et profane» Луї Морері, «Europa z części świata najprzedniejsza» («Європа - найкраща частина світу») Францішека Папроцького ТІ i «Informacja matematyczna rozumnie ciekawego Polaka» («Математичні відомості розсудливо допитливого Поляка») Войцеха Бистжоновського ТІ. Знання про вітчизняну природу (с. 128) черпали з першої польської природничої енциклопедії „Historia naturalis Regni Poloniae» («Природнича історія Польського Королівства»), написаної єзуїтом Габріелем Жончинським.

Про учнівські публічні акти, які часто влаштовувалися в супроводі театральних вистав, повідомляла преса. 1754 р. на Масницю вихованці конвікту поставили дві трагедії. Перша з них («Давид») ішла польською мовою й була присвячена князю та княгині Радзівілам. Друга («Седецій») - водночас була щорічним „наочним доказом лоску» у французькій мові. Обидва спектаклі вшанували своєю присутністю краківський воєвода, великий коронний гетьман Ян Клеменс Браніцький із дружиною й хебронський єпископ, львівський суфраган Самуель Гловінський.

„Польський кур’єр» у січні 1757 р. повідомляв про публічний іспит вихованців Львівського Collegium Nobilium, який відбувся у присутності знакомитих гостей на чолі з віленським воєводою, великим литовським гетьманом Міхалом Казимиром Радзівілом. Під час заходу учні не лише продемонстрували чудове засвоєння шкільних знань, але, поставивши комедію, також довели опанування ними французької й німецької мови та показали свої вміння у фехтуванні, танці, музиці й інших „кавалерських вправах». У липні того ж року, під час дводенного публічного акту молодь надала докази своїх успіхів у географії і, що є вартим уваги, „у сучасній філософії». У програмі занять знайшлося місце для аналізу найновіших спостережень Йозефа Шелла.

Утилітарний характер освіти знайшов відображення у викладанні цивільної та військової архітектури (окрім уже згаданих праць використовувався «Corpus iuris militaris»(«Зведення військового права») Самуеля Бродовського), а також - прикладної геометрії. Львівський осередок певною мірою спеціалізувався у військовій архітектурі й першим з-поміж єзуїтських шкіл запровадив викладання військової справи. Головна заслуга в цьому належить Фаустину Гродзіцькому, який у скороченому вигляді включив відповідні лекції до «Scientia artium militarium»(«Відомостей про військові науки»).Як вже зазначалося, ця праця була опублікована під прізвищем учня Гродзіцького, Богатки, і мала інформацію про військову архітектуру або будівництво фортець, піротехніку, військову тактику й перспективу. Лекції з військової справи читали також наступники Гродзіцького в Collegium Nobilium.

Рівень шляхетських колеґіумів визначався близькістю до академії. Так було у Львові й Вільно. Уявлення про проблеми, які порушувалися у Львівському Collegium Nobilium дає програма публічного акта від 9 червня 1751 р.: «Problemata mathematica…resoluta, experimentis certissimis stabilita…exposita in Patriae emolumentum et studiosae iuventutis eruditionem» («Розв’язані математичні завдання…, підтверджені найвірнішими експериментами…, оприлюднені для добра Вітчизни й освіченості шкільної молоді») [Львів, 1751]. Програма у 50 статтях охоплювала математично-фізичні науки разом з архітектурою. Військовій (с. 129) архітектурі було присвячено публічний акт 1762 р. - «Pytania z architektury wojennej» («Питання з військової архітектури») [Львів, 1762] [42, с. 369-370].

У львівському осередку використовувався відомий усюди в Європі підручник Жака Озанама (1640-1717) «La Geometrie pratique, contenant la trigonometrie theorique & pratique, la longimetrie, la planimetrie, & la stereometrie, etc.». Утилітаризм впадає в очі навіть у заголовку програми учнівського публічного акта в березні 1760 р.: «Питання з геометрії про лінію і площину для суто практичного застосування…»[43]. Після визначення предмета дисципліни, її ґенези і структури („Що таке геометрія, ким і як давно винайдена? Чи на багато частин поділяється?») та по завершенні теоретичних розмірковувань, шляхетська молодь доводила знання питань, окреслених наступними завданнями:

„Виміряти відстань між двома місцями, недоступними по прямій лінії (наприклад, для ворожого війська, ріки, гори, болота etc.), проте доступних з боків, або одного, чи також усе ще недоступних»; „Зазначити ширину ріки, глибину колодязя, рову etc.»; „Які існують геометричні міри для вимірювання ґрунтів?»; „Накреслити площину, наприклад саду, поля»; „Створити модель всієї країни або міста, села».

Таким чином, можна помітити акцентування уваги на питаннях, пов’язаних з майбутньою як військовою, так і економічною кар’єрою. Адже метою діяльності Львівської школи вважалося формування не тільки кваліфікованого політика, але й доброго вояка й господаря. У заголовку програми також зазначено, що питання складено польською мовою „для легшого розуміння шляхетної молоді, що навчається тій науці». Упровадження цієї мови до навчання точних предметів мало величезне значення для розвитку вітчизняної наукової термінології, а також надавало можливість майбутній еліті висловлювати творчу думку по-польськи.

Визначення повного переліку учнів Collegium Nobilium у Львові ще багато років лишатиметься актуальним дослідницьким завданням. Каталоги учнів не збереглися, тому наведений нижче список є звичайно неповним, визначеним лише на підставі джерел, які дійшли до нашого часу.

Учні Львівського Collegium Nobilium [18, 25, 34, 37, 39]

№	ПРІЗВИЩЕ І ІМ’Я	РОКИ НАВЧАН НЯ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ
1.	Aндрушкєвич Ігнаци, син оршанського скарбника	1762
2.	Арцішевський Антоній, син львівського підчашого	1761
3.	Бєлєцький Станіслав, син полковника коронних військ хорунжий полку піхоти	1759-1763
4.	Буковський Ігнаци, син овруцького хорунжого	1757-1760
5.	Цєлєцький Ігнаци	1762
6.	Цєлєцький Юзеф	1762
7.	Цєлєцький Станіслав, син полковника коронних військ Й[ого] К[оролівської] М[илості], хорунжий коронного пішого полку	1756-1762
8.	Домбровський Тадеуш, син галицького скарбника	1758-1760
9.	Дембський Ігнаци, син черського мечника	1759-1760 (с.130)
10.	Дембський Непомуцен, син черського мечника	1759
11.	Дульський Ігнаци, син варшавського мечника	1759
12.	Дзєржановський Ігнаци, син лівського ловчого	1760
13.	Дзєржек Каєтан, барецький староста	1759
14.	Галецький Юзеф, син коломийського чесника	1759
15.	Гордський Александер	1759
16.	Грабінський Бенедикт, син смоліньського старости	1759
17.	Коморовський Міхал, син бузького ловчого	1754
18.	Красіцький Ігнаци, князь	1757-1761
19.	Красіцький Ян, князь	1759-1760
20.	Kрасіцький Кароль, князь	1762
21.	Красіцький Марцин, граф, син холмського каштеляна	1759
22.	Лєдуховський Адам, син володимирського старости	1760-1762
23.	Лєдуховський Ігнаци, син володимирського старости	1762
24.	Ліпський Ян	1762
25.	Малаховський Ян, син полковника військ Й[ого] К[оролівської] М[илості]	1759
26.	Малаховський Юзеф, син полковника військ Й[ого] К[оролівської] М[илості]	1759
27.	Moрський Онуфрій, син перемишльського каштеляна	1761-1762
28.	Moрський Тадеуш, син перемишльського каштеляна	1761-1761
29.	Палєцький Юзеф	1754-1759
30.	Павловський Йоахім, син брацлавського підчашого	1759-1760
31.	Перетятетковіч Адам, син латичевського підстолія	1759
32.	Потоцький Пьотр, син познанського воєводи, шнятинський староста	1758-1759
33.	Прукенталь Антоній, граф	1758-1759
34.	Прукенталь Томаш, граф	1759
35.	Прусіновський Міколай	1760
36.	Рей Ян, син пілзненського ловчого	1759
37.	Ромер Каєтан	1762
38.	Рожнєцький Александер, син овруцького подстолія	1759
39.	Сємінський Ян, син сєрадського мечника	1761-1762
40.	Скарбек Боровський Александер, син славоговського старости	1759-1760
41.	Скарбек Ян, чорстовський староста	1759
42.	Скарбек Людвік, син цєхановського стольника	1759
43.	Стадніцький Ян, син белзького каштеляна	1762
44.	Стадніцький Юзеф, син белзького каштеляна	1759-1762
45.	Стадніцький Пьотр, син белзького каштеляна	1762
46.	Стебніцький Станіслав, син ломжинського ловчого	1760-1762
47.	Швєправський, син мєльніцького мечника	1756-1760
48.	Тонбажевський Юзеф	1761-1762
49.	Тенгоборський Валеріан, син чернігівського хорунжого	1761-1762
50.	Токажевський Юзеф	1761-1762
51.	Веренко Миколай	1760-1762 (с. 131)
52.	Вішнєвський Ян, син радоховського старости	1762
53.	Вішнєвський Ян, син радоховського старости	1757-1762
54.	Воляньський Александер, син белзького підстолія, новосєльського старости	1759-1760
55.	Вилєжинський Ігнаци, син волинського підчашого	1760
56.	Вилєжинський Каєтан, син волинського підчашого	1759-1760
57.	Заплатинський Ігнаци, добжинський стольник	1760-1762
58.	Збикальський Станіслав, син новгородського підстолія	1761-1762
59.	Зєльонка Ян, син сяноцького чесника, добжинського старости	1759-1760
60.	Зєльонка Онуфрій, син сяноцького чесника, добжинського старости	1760-1762

Отже, серед вихованців Львівського Collegium Nobilium трапляються сини князів, воєвод і старост. Проте переважають ті особи, чиї батьки обіймали набагато нижчі посади підчашого, підстолія або ловчого (в ієрархії земських посад в Короні йому належало десяте, а в Литві - взагалі вісімнадцяте місце) [44].

Джерела з історії Collegium Nobilium у Львові, на жаль, дуже бідні. Проте навіть аналіз згаданих рукописів і стародруків дозволяє твердити про проґресуючу модифікацію навчання в польських єзуїтських колеґіумах, пов’язану зі суспільно-політичними змінами у країні у другій половині XVIII ст. Учителі наголошували на необхідності турбуватися про забезпечення належної освіти, яка мала б на меті не лише побожність й ерудицію, але й виховання громадянина нового типу, політика, здатного до здійснення реформ. Одним з учнів Львівського Collegium Nobilium був Тадеуш Морський, який згодом оприлюднив перший у Речі Посполитій проєкт школи з підготовки дипломатів («Myśli o potrzebie i sposobach przysposobienia młodzieży do służby dyplomatycznej w Polszcze» («Думки про необхідність і способи підготовки молоді до дипломатичної служби у Польщі»), Варшава, 1792).

Єзуїтський Collegium Nobilium у Львові зробив істотний внесок у культурну спадщину народів Речі Посполитої, а історія цієї зразкової інституції ордену заслуговує подальших досліджень на основі джерел [пор. 45, 46]. У період після розділів Польщі традицію Львівського Collegium Nobilium відновив шляхетський конвікт (1842-1848 рр.), у якому навчалися сини як з заможних графських родин, так і з середовища бідної шляхти й міщанства [47]. Львів, завдяки освітній активності єзуїтів, був значущим осередком виховання політичних і соціальних еліт.

ДОДАТОК
Опрацювання, транскрипція і коментар Kaтажини Марціняк
(Центр Досліджень Античної Традиції в Польщі і Центрально-Східній Європі, Варшавський університет)

IDEA COLLEGII NOBILIUM PRO EDUCATIONE JUVENTUTIS Jn pietate, bonis nobilibusq[ue] moribus, Variis ejusdem Statui convenientibus artibus et scientiis SUB CURA PATRUM SOCIETATIS JESU Ad Publicam Patriae Felicitatem LEOPOLI ERECTI MDCCXLIX ||

Quemadmodum Jnstitutionem Juventutis, in praecipua sui muneris parte ducit Societas JESU, sic proportionata huic fini adhibendeo media, praeter publicas Scholas, ad domesticam quoq[ue] eruditionem, ubiq[ue] locorum Convictus, Seminaria, et Collegia Nobilium erigit. Horum primus Author et Conditor Sanctus JGNATIUS (cujus normam velut archetypas tabulas imitantur deinceps etiam nonnullae Religiones) non (с. 132) aliud visus intendere, nisi ut hoc adminiculo, quo nihil efficacius ad excolendam teneram aetatem excogitari poterat, magis efformaretur Juventus, in Viros olim Ecclesiae, Reipublicae, et publico bono utiles. Non tantum enim illa, quae in publicis traduntur Scholis, recoluntur, et uberius domestica perficiuntur exercitatione, sed etiam longe plura superadduntur, pro qualitate et capacitate subjecti, hoc inter alia non postremo emolumento, quod ab omnibus impedimentis scandaloq[ue] remoti Juvenes (quibus obnoxii sunt alii in Urbe incolentes hospitia) majori fruantur opportunitate ad proficiendum tum in literis, tum in pietate, utpote in continua Religiosorum vigilantia et consortio.

His itaq[ue] mediis, felici successu correspondens in||tentus finis, movit in tota Europa, qua Ecclesiasticos, qua seculares Principes (et inter illos recenter Augustissimam Jmperatricem, in Anno 1746 extra Viennam amplissimum Palatium huic usui destinantem) ad erigendos pro excolenda Juventute peculiari modo, Convictus et Seminaria sub cura Patrum Societatis JESU, adeo ut nullum extet Orthodoxum Regnum, in quo plura ejusmodi Collegia Nobilium, non habeat eadem Societas. Talia quoq[ue] non pauca numerat Provincia Polona: recenter autem ineunte Festo Divi Michaelis aperit Leopoli, idq[ue] ad normam toto Orbe celeberrimi et inclyti, educatione aliquot Summorum Pontificum, plurium longe Cardinalium, innumerorum Praesulum, Praelatorum, ac praecipuarum in Europa Familiarum, Seminarii Romani, sub Cura eorundem Patrum Societatis JESU, a PIO IV. erecti in Anno 1564 deinceps autem a CLEMENTE XI. et INNOCENTIO XIII. per solenne Decretum, evecti ad titulum Primarii Primatumq[ue] tenentis (inter omnia Romana) Seminarii.

Porro cum finis Collegii Leopoliensis Nobilium sit, instituere Iuventutem, pietate, scientiis variis, et optimis honestisq[ue] moribus, genio Patriae, et politiori seculo conformibus, proinde.

Quantum ad Pietatem:
Huic ut a teneris assvescat Juventus, praeter solitu[m] in || Scholis publicis exercitium illius, excitabuntur ad imprimendum radicitus cordi, solidum aeque virtutis amorem, atq[ue] horrorem peccati: matutinas et vespertinas Orationes, tum etiam geminum examen Conscientiae instituent singuli: Sacro aderunt quotidie in Sacello Domestico (diebus autem Festis, etiam consvetae in Templo nostro devotioni) crebrius accumbent Sacrae Synaxi; praevia doctrina de iis, quae ad suscipienda cum uberiore fructu Sacramenta requiruntur.

Quantum ad Scientias:
His in Latino idiomate instruentur omnes proportionate ad Gradum uniuscujusq[ue] Scholae cui dant operam, non tantum recolendo ea, quae in illa audierint, sed etiam selectos evolvendo, interpretando et imitando authores. Discent formare characterem et Stylum, ad leges tum Ortographiae, tum modum cultiorem loquendi; calculare autem ad Regulas Arithmeticae. Explicabitur insuper singulis Historia Universalis Sacra et profana, potissimum autem Polona; ne in Patriis Domesticisq[ue] rebus videantur peregrini, dum externarum sunt cupidi acquirere notitiam et lingvam. Certe enim, quaemadmodum ignoti nulla cupido, sic nec pretium. Et inde est, quod pleriq[ue] ab exteris reduces, aut cum caelo mutent amorem Patriae, aut magis aestiment aliena, quam sua, immemores illius effati suis olim lustrata Europa, crebro intimati Filiis a Principe || de Sobiesciis Radzivilia: Bona est Galia, pulchra (с. 133) Jtalia, opulenta Hispania, Majestuosa Germania, caeteru[m] his omnibus, charior Polonia.

Enucleabitur praeterea Chronologia et Geographia, quae e communi eruditorum sensu, alter est Historiae oculus. Relegentur hebdomadatim novellae publicae, ac una occasione harum, obijcientur oculis Mappae Regionum et Urbium, enucleabuntur negotia, attingentur Genealogiae cum rectefactis Personarum, quarum fiet in illis mentio. Adultioribus proponetur Geometria practica, et tum Civilis, tum Militaris Architectura, imo etiam proportionata capacitati subjecti Astronomiae notitia.

Cum vero hac aetate, si non pluris Latino, saltem aequaliter aestimetur in Regno Nostro, Gallicum et Germanicum idioma, praesto erunt Magistri, volentibus alterutrum discere. Ut enim pluribus lingvis, cum Latinarum literarum studio, detur simul opera? nemini potestas fiet; sic enim obrueretur potius, quam excoleretur ingenium et memoria, etiam provectioris, multo magis nondum adultae aetatis; nec nisi degustaretur de omnibus aliquid, de singulis autem, nihil toto hauriretur ore. Porro, ut ad ejusmodi Studia plus temporis suppetat, dimidia hora tardius quotidie ad publicas descendent Scholas, a quibus etiam demane diebus recreationum vacabunt. Nulli vero, sive ad festa || sive sub alia formalitate, excurrendi potestas dabitur, praeterquam ad solitas in hoc Regno vacationes; ad quas nec citius descendendum quam prima Augusti, nec serius redeundum erit, quam octava Septembris.

Quantum attinet mores:
Jnculcabuntur crebro Virtutes Politicae, illarum necessitas, et praxis, sed et simul opposita perstringentur vitia. Proponetur modus, ut par est, cum uno quoque tum conversandi, tum agendi civiliter: ad genium Gentis scribendi Epistolas, in minoribus majoribusq[ue] Comitiis more Patrio disserendi. His addentur dictamina Politica ex selectissimis excerpta Authoribus: adultioribus autem exhibebitur identidem citra dispendia studiorum, notitia Jurium, Legum, et Status Patriae; cujus felicitatem, ut privatis commodis et utilitati propriae anteponant, inculcabitur.

Quo ad Victum:
Mensa erit omnibus communis. Praeter jentacula et merendas, apponentur usitata Nobilissimis in hoc Regno Viris, in prandio quinq[ue] in caena quatuor fercula; diebus autem Solennioribus plura, cum poculo vini Hungarici. Porro haec singulis annotabuntur diebus, ut, si opus fuerit, illorum exhibeatur qualitas et numerus. Istud enim est peculiare Juventutis vitium ac industria, quod impatiens vigilantiae, fraenum excu||tere, locumq[ue] mutare volens, falso conqueri soleat contra incommoda, praesertim in victu.

Relaxando animo, dimidia hora a sumpto prandio et totidem temporis finita Caena indulgebitur. Quae tamen ne inutiliter effluat, Musices exercitationi a discentibus eandem, ab aliis identidem honesto lusui: crebrius autem Geographicarum tabularum lustrationi tribuetur. Nusquam enim magis jucundo voluptatis sensu animus expleri potest, quam si Geographiae ope (etiam uni affixus loco) terra mariq[ue] versetur, orbem totum perlustret; exterarum Nationum ritus, disciplinam, instituta, sine vitae periculo, sine incommodo; sine sumptu inspiciat, contempletur, cognoscat, aliisq[ue] commemoret.

Jnsuper singulis diebus Festis et recreationum binae horae a prandiis deambulationi, si aura faveat, aut exhilarationi honestae, aut visitationi sive Affinium, (с. 134) sive aliorum Magnatum tribuentur. Nulli tamen fas erit aut extra Collegium noctem agendi, aut ultra sextam aestate, quintam autem hyeme, foris commorandi; ne et perturbatio ordinis domestici, et plurima incommoda, quinimo inconvenientia subrepant.

Jn singulis Conclavibus habitabunt et dormient duo vel tres, ad summum quatuor; somno autem concedentur horae octo et dimidia, ita ut media nona omnes decumbere, hora quinta, surgere teneantur. Porro || per Gradus Scholarum disponentur Cubicula, ut et facilius recolantur audita in una quaque Classe, et cum majore fructu, utpote inter pares Gradu Scholae, ferveat aemulatio. At haec, si unum ex diversis Scholis incolerent conclave, repetente Paedagogo cum uno ex altiore Classe, deberet interim ex inferiore vacare, cum et extra illius sphaeram sit exercitatio altioris Gradus, et suis nequeat esse serio intentus studiis, interveniente impedimento praedictae repetitionis.

Totidem autem erunt Paedagogi, quot Scholae; totidem ephebi ad obsequia, quot cubicula: utrisq[ue] stipendium et victum impendet Collegium; nam nulli proprium licebit retinere sive Directorem, sive famulum. Praeter enim alia incommoda facile assequibilia, grande esset chaos et disordo, si totidem admitterentur famuli, quot Domini. Uni autem praestitus favor in indulgendo peculiari sive Jnspectore, sive ephebo, nullatenus per paritatem rationis ac Natalium, alteri citra offensam et invidiam, denegari posset. Quare, ne similibus querelis detur ansa, nemini quoq[ue] pro vacationibus excurrenti, quispiam sive e Professoribus, sive ex Paedagogis, aut Famulis, permittetur ex Collegio.

Jn singulis contignationibus, aderit unus e Societate JESU, ut ex suo cubiculo, uno ictu oculi, semper observare possit per fores (quarum superior pars ex vitro constabit) quid, et quomodo in singulis agatur conclavibus. ||

Pro victu itaq[ue] habitatione, tabularum Geographicarum, necnon librorum in omni scibili ac idiomate, usu: lumine, papyro, atramento, lavanda supellectili linea, ad incendendam fornacem lignis, chirurgo ad radendum; expeditione literarum per postam; pharmacis in casum infirmitatis (nisi haec aut longior, esset, aut majores exigeret sumptus) pro victu item et stipendio Jnspectoris ac Famuli, impensis in sustentationem Professorum Historiae, Matheseos, Lingvarum tum Germanicae tum Gallicae, a singulis Personis numerandi erunt annuatim, idq[ue] anticipative aurei sexaginta tres justi ponderis, sive etiam octingenti sexaginta duo tynfiones, non attenta longiore cujuspiam in vacationibus mora, siquidem etiam intra hoc tempus ali debeant Professores, Paedagogi ac famuli, nihilq[ue] illis, titulo ejusmodi absentiae, de annuo stipendio expungi possit. Et inde est, quod annus scholasticus complectatur etiam Augustum, quo mense si cuipiam placuerit non excurrere e Collegio, nihil sive ad suam commoditatem, sive ad exhilarandum animum desiderabitur. Porro volentibus post semestre aut citius excedere sine reditu, tantum restituetur de persoluta anticipative summa, quantum ad decursum anni non impleverint temporis. Jn primo autem ingressu, pro more usitato omnibus in Europa ejusmodi Convictibus et Seminariis, numerandum totum (sat moderatum) pretium || mensae, ut et tempestive, idq[ue] pro opportunitate temporis, provideantur victualia in integrum annum, et commutationi aureorum in monetam detur interstitium; neve deinceps difficultas sit in repetendo, non minore restituentium offensa, quam incommodo Collegii et sumptu in emissarios.

Quodsi aliquis instrui desideraret arte sive equitandi, sive saltatoria, sive musica, sive gladiatoria pro more extero, aliorumq[ue] armorum usu, habebit copiam ejusmodi institutorum, caeterum ab hac exercitatione, de seorsivo paciscendum erit stipendio.

Ad Collegium istud nemo admittur, nisi honestorum sit Natalium; cuivis vero aetati octennium egressae patet aditus, modo legere scribereq[ue] novit ac principia (с. 135) Lingvae Latinae calleat. Quamvis enim tenerior aetas, majore cura et solicitudine egeat, spem tamen uberioris fructus certiorem facit, quam adultior, tum ob suam ceream flexibirioremq[ue] indolem, et nondum aliis objectis praeoccupatas species; tum ob longius intervallum temporis, quod isthic excolendae impendetur adeo, ut antequam a primo ad ultimum Gradum Scholae Latinae pervenerit, nullo negotio et difficultate accuratissime, Historiam, Geographiam simultanee, Gallicum vero et Germanicum idioma successive possit condiscere.

Porro quibus in voto est, ad memoratum admit||ti Collegium, agendum erit sive ad coram, sive per literas cum Patre Rectore, ac in tempore, per illum praefixo conveniendum. Adferenda autem erunt lectisternia honesta; peristroma vel tapes unus affigendus parieti, alter ad tegendum cubile; cista una duntaxat pro conservandis vestibus: velamen cubilis de serico viridi (proper uniformitatem praecidendamq[ue] aemulationem) supellex lintea, pelvis; duodecem tum orbes Hollandici, tum mappulae ad usum mensae, cochlear, culter et fuscinula argentea, sive proprio stemmate, sive initialibus literis Nominum insignita. Pro reparatione quoq[ue] vestimentorum, imo et in alias minores impensas, praesertim consvetas in publicis Scholis, reponenda erit pecunia apud Patrem Rectorem (hanc enim nulli sive apud se, sive apud quempiam alium licebit reservare) ex qua quidquid expensum fuerit, reddetur ratio; quidquid superfuerit, unicuiq[ue] restituetur circa decursum Anni cum tota supellectili (juxta elenchum in primo ingressu conscribendum) allata, praeter orbes Hollandicos et Mappulas. In primo autem aditu relegentur singulis consvetudines privatae, et distributio temporis, ut unusquisque intelligat, quid sibi cavendum, quid et quando agendum sit. Haec pro publico commodo et utilitate, praecipue autem.

A.[d] M.[aiorem] D.[ei] T.[er] O.[ptimi] M.[aximi] G.[loriam]

IДЕЯ КОЛЕҐІУМУ ШЛЯХЕТНИХ, ПОКЛИКАНОГО ВИХОВУВАТИ МОЛОДЬ ПІД ОПІКОЮ ОТЦІВ ТОВАРИСТВА ІСУСА в побожності, добрих і шляхетних звичаях, у Різноманітних за Змістом мистецтвах і науках, що личать тому самому стану, ЗАСНОВАНОГО в цілях Суспільного Щастя Батьківщини У ЛЬВОВІ 1749 Р.

Оскільки «Товариство ІСУСА» вважає Виховання Юнацтва пріоритетною складовою свого обов’язку, тому як адекватні цій меті засоби, що мають застосовуватися, поряд з публічними Школами всюди засновує для домашнього навчання Конвікти, Семінарії і Колеґіуми Шляхетних. Вдохновитель і Творець початкової епохи Святий ІГНАТІЙ (його взірець немов першоджерело одна за одною відтворюють інші Релігії) дотримувався саме тієї точки зору, щоб за допомогою цього [засобу], дієвішого за який для потребуючого вдосконалення юного віку неможливо вигадати, перетворити Молодь на Мужів, у подальшому корисних для Церкви, Республіки й загального добра. Адже в умовах домашніх занять не лише відтворюються і всебічно вдосконалюються ті [знання], що викладаються в публічних Школах, але й додаються набагато якісніші і змістовніші. До речі [це здійснюється] з ненайгіршим результатом, оскільки віддалені від усіх перешкод і спокус (до них були схильні деякі мешканці постоялих дворів у Місті) Юнаки краще використовують сприятливу нагоду для досягання успіхів як у науках, так і благочесті, а саме - у безперервній пильності і спільності Побожних.

Таким чином, ці засоби, успішним результатом засвідчуючи щирість мети, зовсім нещодавно підштовхнули всю Європу, Церковних і світських Князів (і серед них щойно Найвеличнішу Імператрицю, яка 1746 р. надала на ці потреби (с. 136) чудовий Палац за межами Відня), до спорудження для особистісного вдосконалення Юнацтва Конвіктів і Семінарій під опікою отців «Товариства ІСУСА», [і до того ж] настільки, що не існує жодного Правовірного Королівства, у якому те саме Товариство не мало б численні подібні Колеґіуми Шляхетних. Багато таких [закладів] нараховується також і в Польській Провінції. На Свято ж св. Михайла [подібний осередок] буде заснований у Львові. [Він є створеним] за взірцем найпопулярнішої у Світі й відомої вихованням кількох Римських Пап, набагато більшого числа Кардиналів, незчислених Єпископів, Прелатів і [представників] кращих Родин Європи, Римської Семінарії під Опікою тих самих Отців «Товариства ІСУСА». Вона була заснована ПІЄМ IV 1564 р., а згодом піднесена урочистими Декретами КЛЕМЕНТА ХІ й ІНОКЕНТІЯ ХІІІ до титулу Однієї з Перших і Найпершої Римської Семінарії.

Надалі метою Львівського Колеґіуму Шляхетних нехай буде прищеплення Юнакам відповідно благочестя, різноманітних знань, найкращих чеснот і звичаїв, духу Вітчизни й вишуканіших світських мовних зворотів.

Щодо Благочестя:

Для цього [треба], щоб Молодь з юних років, усупереч звичаю тих вправ у публічних Школах, привчалася б сама себе спонукати до повного та рівним чином міцного збереження в серці любові до доброчесності і страху перед гріхом: вранішні й вечірні Молитви, після цього щоб також поодинці влаштовували [собі] подвійне випробування Сумління: і нехай у часи Священнодійства щоденно перебувають у Домашній Каплиці (натомість під час Свят нехай також віддають вже звичну данину [Богові] у нашому Храмі) [та] частіше мають схильність до Таїнства Сповіді; попереднє вчення про тих, які потрібні для відправлення Таїнств із пліднішим результатом.

Щодо Наук:
Вони всім будуть викладатися Латиною, у відповідності з Рівнем кожного Класу, [у межах] якого виокремлюватиметься час не лише на відновлення в пам’яті тих [знань], які будуть раніше прослухані в інших [класах], але й на викладення, коментування та наслідування відібраних авторів. З одного боку, будуть навчатися формувати своєрідність і Стиль, [звертатимуться] по черзі до правил Ортографії і витонченішого способу розмови; з другого ж боку, рахувати у відповідності з Правилами Аритметики. Окрім того, будуть викладатися [як] окремі [курси] Всесвітня Священна і світська Історія, переважно ж - Польська. [Усе це робиться для того], щоб [учні] не вважали чужими [для себе] Вітчизняні й Домашні справи, тоді коли жадатимуть здобувати відомості про чужоземні [народи] та [вивчати] їх мови. Звичайно ж, де повне небажання невідомого, там і відсутність нагороди. І тому трапляється так, що більшість осіб, які повертаються з-за кордону, або разом з [рідним] повітрям утрачають любов до Батьківщини, або чужоземне цінують вище за своє, забуваючи вислів Володаря Собеського-Радзивіла, який колись часто нагадував своїм Синам, котрі подорожували Європою: «Богатою є Франція, красивою Італія, заможною Іспанія, Величною Німеччина, але найдорожчою за їх усіх є Польща».

Окрім того, розглядатимуться Хронологія і Географія, які згідно з загальноприйнятою думкою освічених [людей], складають друге око Історії. Щотижня будуть перечитуватися кодекси публічного права і [наводитися] якийсь прецедент [практичного застосування] наявних у них законів, постануть перед очима Мапи Країн і Міст, будуть розглядатися битви, побіжно згадуватимуться (с. 137) Родоводи (разом із таблицями предків за прямою лінією) [тих] Осіб, які будуть фіґурувати в тих [битвах]. Дорослішим [юнакам] буде запропоновано прикладну Геометрію, по черзі Цивільну й Військову Архітектуру і звичайно відповідні до здібностей вихованця знання з Астрономії.

Для [вихованців] цього ж віку, [нехай] буде визначено у Нашому Королівстві якщо не більше [часу], то принаймні нарівні з Латиною, на [вивчення] Французької та Німецької мови. Для охочих вивчати одну з цих двох [мов], будуть напоготові Вчителі. Яким же чином [можна] буде за той самий час опановувати більшу кількість мов, включаючи вивчення Латинських творів? Ніхто не буде у змозі [це зробити]. Адже за таких умов звичайно радше будуть пригнічуватися, ніж вдосконалюватися природні здібності й пам’ять старшого віком [учня], який в набагато більшому [ступені] ще не є дорослим. Із загальним його ознайомлять хіба що аби-як, натомісць з усього викладеного часткового він не засвоїть нічого. Надалі, для того щоб мати більше часу для подібних Занять, [нехай вихованці] щоденно на півгодини пізніше приходять до публічної Школи та залишають їх значно раніше в рекреаційні дні. Звичайно не буде надаватися можливості для жодного відлучення [з колеґіуму] внаслідок свята або під іншим приводом, за винятком звичних у цьому Королівстві канікул. Але їх не слід починати раніше за 1 Серпня. Натомісць повертатися до навчання треба не пізніше, ніж 8 Вересня.

Щодо звичаїв:
Багаторазово будуть прищеплюватися Чесноти Політики, [думка про] їх необхідність та [потребу] застосування, але водночас також засуджуватимуться протилежні [їм] вади. Буде пропонуватися спосіб, як слід чемно спілкуватися і поводитися з кожним: [а саме] писати Листи у відповідності з духом Народу, дискутувати у відповідності зі звичаєм Батьківщини на Сеймах і Сеймиках. Для цього будуть додаватися Політичні вислови, узяті з [творів] найретельніше відібраних Авторів. Натомісць дорослішим [вихованцям] будуть постійно, проте без шкоди [для вивчення] наук, викладатися відомості про Суди, Закони і Устрій Батьківщини. Також буде прищеплюватися [уявлення про те], що вони її щастю мають надавати перевагу перед приватними вигодами і особистим благом.

Щодо Проживання:
Усі будуть харчуватися разом. Окрім перших сніданків і полуденків, подаються звичні для Найшляхетніших у цьому Королівстві Мужів п’ять страв на сніданок, і чотири на обід; у Святкові ж дні - численніші [страви] і келих Угорського вина. Надалі ці [прийоми їжі] будуть щоденно занотовуватися, щоб у разі потреби [можна] було оприлюднити їх характер і кількість. Адже характерним пороком і заняттям Молоді, яка не терпить невтомного піклування та воліє звільнитися від вудил і переїхати, є помилкові скарги на незручності, особливо в харчуванні.

Для відпочинку надаватиметься півгодини після сніданку і стільки ж часу по завершенні Обіду. Проте, щоб цей [час] не минав даремно, нехай [одні] учні витрачають його на вдосконалення в Музиці, інші - неодноразово [присвячують себе] шляхетній розвазі, частіше ж - вивченню Географічних мап. Адже в жодному іншому разі розум не може сильніше наповнитися приємним відчуттям блаженства, ніж тоді, коли за допомоги Географії (навіть перебуваючи в одному місці) без небезпеки для життя, без незручностей і видатків, подорожує по землі й (с. 138) морю, відвідує цілий світ та знайомиться, споглядає, спостерігає і згадує звичаї чужоземних Народів, їх спосіб життя і права.

Окрім того, у Свята і рекреаційні дні надається по дві години після сніданку, за умови сприятливої погоди, для прогулянки в цілях набуття пристойної веселості або відвідування Своячників чи інших Магнатів. Жодному однак не буде дозволено проводити ніч поза Колеґіумом, або затримуватися ззовні пізніше шостої [години] в теплу пору року і п’ятої [години] взимку. [Це робиться для того], щоб [до Колеґіуму] не прокралися як розлад внутрішнього ладу, так і численні неприємності та навіть непристойна поведінка.

У кожній Кімнаті будуть мешкати і спати дві чи три, щонайбільше чотири [особи]. Для сну надаватиметься вісім з половиною годин. Унаслідок цього [необхідно], щоб усі обов’язково лягали спати опів на дев’яту, а вставали о п’ятій. У свою чергу Кімнати мають розподілятися за Ступенями Школи для того, щоб прослухане завжди в одному Класі легше і з кращим результатом відновлювалося. Адже серед [представників] одного Ступеня Школи вируватиме суперництво. Але подібне [змагання], у разі якщо в одній з кімнат мешкатимуть [представники] різних Рівнів школи [і] Педагог буде повторювати з одним з [учнів] старшого Класу, має обов’язково здійснюватися без участі молодшого [учня]. З одного боку [це пов’язано з тим], що вправа вищого Рівня буде знаходитися поза сферою його [знань], а з другого - [з тим, що] молодший учень не зможе серйозно займатися власними заняттями внаслідок виникнення перешкоди у вигляді вищезгаданого повторення.

Педагогів буде стільки ж, скільки і Рівнів школи. Число слуг дорівнюватиме кількості кімнат. І перших, і других Колеґіум буде забезпечувати платнею і харчуванням. Але жодному [учневі] не буде дозволено тримати власного Директора або слугу. Адже окрім інших незручностей, про які можна легко здогадатися, міг би виникнути сильний хаос і безлад, коли б дозволялося [мати] стільки слуг, скільки є Панів. Натомість надана одному [учню] перевага щодо дозволу [тримати] особистого Опікуна чи слугу, зважаючи на рівність мотивів і Соціального становища [вихованців], жодним чином не може бути відмовленою іншому [учневі] без [спричинення] образи й заздрості. Тому, щоб не виникав привід для подібних скарг, нехай жодному [учню], навіть коли він подорожує під час канікул, не надається з Колеґіуму хто-небудь з Викладачів, Педагогів або навіть Слуг.

На кожному поверсі буде перебувати один з [Отців] Товариства ІСУСА для того, щоб [він], кинувши погляд зі своєї кімнати, завжди міг би спостерігати крізь двері (їх верхня частина буде скляною) що і як відбувається в кожній кімнаті.

За харчування і проживання, користування Географічними мапами, а також книгами, потрібними при вивченні мов і найрізноманітніших галузей знання, за [використання] світильника, паперу, чорнил, прання лляного одягу, для опалення печі дровами, для оплати цирульникові за гоління, за доправлення поштою листів, приготування ліків у разі хвороби (за винятком випадків, коли вона виявиться тривалішою чи потребуватиме більших витрат), на [забезпечення] харчування і платні Опікуна і Слуги, за видатки на утримання Викладачів Математики, Історії, Німецької або Французької Мови кожна Особа буде зобов’язана сплатити річну платню у вигляді відданих авансом 63 золотих належної ваги або також 862 тинфів. З їх сплатою не можна зволікати довше [за початок навчального року] внаслідок затримки того чи іншого [учня] на канікулах, оскільки в цей же проміжок часу мають утримуватися Викладачі, Педагоги і слуги, і ніщо не може вилучатися з їх річної платні під приводом подібної відсутності [вихованців]. І (с. 139) через це до навчального року також має бути включений Серпень з тим щоб, коли будь-кому з [учнів] стане до вподоби не залишати на цей місяць Колеґіум, він отримав все необхідне для свого комфорту і пожвавлення думки. Надалі нехай [усі], хто бажає після закінчення шести місяців чи навіть швидше назавжди залишити [Колеґіум], отримують зі сплаченої наперед суми [грошей] стільки, скільки ними було невикористано часу до кінця [навчального] року. Одразу після прибуття [юнака], у відповідності з загальноприйнятим звичаєм усіх подібних Конвіктів і Семінарій Європи, він має сплатити всю (досить помірну) вартість харчування. [Це робиться для того], щоб вчасно й у сприятливий момент було заготовлено продовольство на цілий рік, був наданий інтервал [часу] для обміну золотих на монету, а також - з метою запобігання реґулярному виникненню скрутних ситуацій, ціною подолання яких є щонайменше невигідність [перебування у] Колеґіумі й витрати на посильних.

У випадку, якщо хтось [з юнаків] згідно з чужоземним звичаєм бажатиме навчитися мистецтву їзди верхи, танцю, музики або фехтування, а також - оволодіти іншими видами зброї, він отримає [у своє розпорядження] вдосталь відповідних наставників. Проте проведення цих занять має бути передбачене угодою про окрему платню.

До цього Колеґіуму приймають осіб лише шляхетного Походження. [З-поміж них] допускається звичайно кожен, хто має не менш ніж восьмирічний вік, уміє читати й писати, а також - є вправним в основах Латинської Мови. Хоча молодший вік, порівняно з дорослішим, і потребує більшої турботи й нагляду, проте породжує певнішу надію на розкішніші плоди. З одного боку, [підставою для цих сподівань] є податливіший і гнучкіший характер [молоді] та її ще незатаврований іншими поглядами світогляд. З другого ж - довший проміжок часу, який настільки присвячується вдосконаленню [юнаків], що перш ніж [учень] дійде від першого до останнього Рівня Латинської Школи, [він] без жодних труднощів і незручностей найґрунтовніше зможе опанувати одночасно Історію та Географію, і послідовно - Французьку і Німецьку мову.

Надалі охочі бути допущеними до згаданого Колеґіуму мають своєчасно прийматися або публічно, або письмово у присутності Отця Ректора, на підставі [укладання] відповідної попередньо визначеної угоди. Разом із тим, будуть зобов’язані доправити красиве ліжко, по одному килиму чи покривалу для прибиття на стіну і прикриття ліжка, хоча б одну скриню для зберігання одягу, постільну білизну із зеленої шовкової тканини (з міркувань одностайності і знищення [підґрунтя] для заздрощів), ллняні скатертини, таз, дванадцять Голландських талерів і серветок для використання за столом, ложку, ніж і срібну виделку, позначені особистим гербом або ініціалами Імені та Прізвища. Для полагодження того чи іншого одягу, а також звичайно [на випадок] інших дрібніших потреб, особливо поширених у публічній Школі, [учні] будуть зобов’язані залишити на зберігання Отцю Ректорові гроші (адже їх жодному [вихованцю] не дозволятиметься переховувати у себе або в когось іншого), щонайменші витрати яких мають обґрунтовуватися. Якою б не була сума решти, після завершення [навчального] Року [вона] обов’язково повертається кожному [учневі], разом з усіма принесеними предметами домашнього вжитку (у відповідності з їх описом, складеним при вступі [до Колеґіуму]), за винятком Голландських талерів і Серветок. За першої ж нагоди нехай знов обговорюються [з усіма] наодинці [їх] особисті звичаї і розподіл часу для того, щоб кожний міг дізнатися, чого він має стерегтися та коли і як треба себе поводити. Це [робиться] в цілях суспільної користі й добра, а головним чином - (с. 140)

Для Більшої, Тричі Найславнішої [і] Найбільшої Слави Божої.

Примітки до видання

Стародрук включає титульну сторінку і 10 аркушів, послідовно пронумерованих угорі (1 - 10). Титульна сторінка оздоблена характерним для єзуїтських видавництв орнаментом, який має літери IHS i невеликий хрест. Самому текстові шкільного статуту також передує орнамент, декоративною є перша літера (Q), оздоблення з’являються також при нумерації сторінок. Друк є чітким і виразним. У транскрипції було збережено орфографію й пунктуацію ориґіналу.

Аналізуючи стародрук, слід звернути увагу на наступні складові:

1. Запис цифр: цифри записано римським або арабським способом;
2. Великі літери: великими літерами записано всі особисті імена, найвірогідніше визнані автором особливо суттєвими (IGNATIUS, JESU, імена Римських Пап etc.) і деякі вислови, які також певно вважалися автором важливими (назви предметів, які вивчає молодь etc.);
3. Діакритичні знаки: довгі голосні, особливо в аблативі, позначено за допомоги „наголосу» ^ або /;
4. Скорочення і лігатури: у тексті застосовано скорочення, притаманні для рукописної традиції (-q означає скорочення літер -que, -u слід читати як -um); також є лігатури (наприклад & замісць et та лігатури, що складаються з літер ae, st і ct);
5. Орфографія: орфографія в тексті є посткласичною. Але слід підкреслити, що автор (друкар?) подбав про те, аби правильно застосовувати дифтонг ae (в той час він часто заміщався одним e). Проте з’являються неприродно правильні форми (fraenum замісць frenum, caena замісць cena etc.). Має місце також пропуск приголосної у таких словах як litteris, що записані як literis;
6. Побудова тексту: внизу кожної сторінки наведене слово або склад, з якого починається текст на наступній сторінці; окремі шкільні правила зібрані в особливі цілісності, які можна назвати розділами; початок кожного з них виокремлюється графічно шляхом використання більшого шрифту;
7. Глоси (примітки на полях): на сторінці, позначеній номером 4 з’являється глоса, що стосується княгині Радзивілл з Собеських;
8. Помилки: на сторінці, позначеній номером 5 міститься помилка, найвірогідніше друкарська: jnculcabuntut, в той час як має бути jnculcabuntur. Таку кон’єктуру було введено до цього видання тексту. Окрім того, на тій же сторінці під номером 5 у слові Solennioribus чітко видно, що друге i було найвірогідніше дописане вже після укладання тексту.

Література:
1. Brizzi G.P. La formazione della classe dirigente nel Sei-Settecento. I seminaria nobilium nel’Italia centro-settentrionale. - Bologna, 1976.
2. Graciotti S. Echa włoskie w działalności teatynów i pijarów w Polsce w XVIII wieku // Od Renesansu do Oświecenia. - Warszawa, 1991. - Т. 2. - S. 39-56.
3. Puchowski К. Collegium Nobilium Societatis Jesu w Warszawie wobec „dobrze oświeconej Europy»// Wiek Oświecenia. - № 17. - 2001. - S. 92-112.
4. Załęski S. OO. Jezuici we Lwowie. - Lwów, 1880.
5. Osterreichische Nationalbibliothek in Wien. - Cod. 11988. Historia Collegii Leopoliensis S.I. (с. 141)
6. Archivum Romanum Societatis Iesu (ARSI). - Polonica 46. Polonica Minoris 49. Catalogi breves 1726-1763.
7. ARSI. - Polonica 25-32, 38-39. Catalogi triennales 1727, 1730, 1737, 1743, 1746, 1749, 1754, 1758, 1761.
8. Archiwum Prowincji Polski Południowej Towarzystwa Jezusowego w Krakowie. - Rkps. 555. Bronisław Natoński, wypisy do biografii. - Glower de Gleyden (1711-1763); Józef Tomasz, jezuita, pedagog.
9. Poplatek J. Glower Józef // Polski Słownik Biograficzny. - Т. VIII., 1959. - S. 83-84.
10. Idea Collegii Nobilium pro educatione iuventutis in pietate, bonis nobilibusque moribus variis eiusdem statui convenientibus artibus et scientiis sub cura Patrum S.J. ad publicam Patriae felicitatem Leopoli erecti MDCCXLIX. - Leopolis, 1749.
11. Informatio pro mittendis Nobilius Convictoribus ad Seminarium Romanum, sub Institutione PP. Societatis Jesu, Romae, Anno M. DCC. XXIV. Cum Facultate Superiorum. -Roma, 1724.
12. Duhr B. Geschichte der Jesuiten in den Ländern deutscher Zunge. - Freiburg im Breisgau, 1907. - Т. 4.
13. Guglia E. Das Theresianum in Wien. - Böhlau Verlag Wien-Köln-Weimar, 1996.
14. Puchowski К. Edukacja historyczna w jezuickich kolegiach Rzeczypospolitej (1565-1773). - Gdańsk, 1999.
15. Piechnik L. Powstanie i rozwój jezuickiej Ratio studiorum (1548-1599). - Kraków, 2003.
16. Konstytucje Towarzystwa Jezusowego wraz z przypisami Kongregacji Generalnej XXXIV oraz normy uzupełniające zatwierdzone przez tę samą Kongregację.- Kraków-Warszawa, 2001. - Cz. IV. - Rozdz. VII. - Reg. 3.
17. O’Malley J.W. Pierwsze jezuici. - Kraków, 1999.
18. Nationalbibliothek in Wien. - Cod. 12021. Regestr rzeczy przywożonych do konwiktu lwowskiego przez konwiktorów, rachunki konwiktu, wyposażenie pokojów dla wychowawców, profesorów i konwiktorów, 1757-1763.
19. ARSІ. - Polonica Minoris 49. Catalogi breves. - Catal. Prov. Et Officiorum Provinciae Minoris Poloniae Soc. Jesu ex anno1766 in 1767.
20. ARSІ. - Polonica Minoris 49. Catalogi breves. - Catal. Prov. Et Officiorum Provinciae Minoris Poloniae Soc. Jesu ex anno MDCCLVI in annum MDCCLVII.
21. ARSІ. - Polonica Minoris 49. Catalogi breves. - Catal. Prov. Et Officiorum Provinciae Minoris Poloniae Soc. Jesu ex 1772 in 1773.
22. ARSI. - Polonica 46. Catalogi breves. - Collegium Nobilium Leopoliense.
23. ARSI. - Polonica Minoris 49. Catalogi breves. - Catal. Prov. Et Officiorum Provinciae Minoris Poloniae Soc. Jesu ex anno 1757-1759.
24. Puchowski К. Z dziejów jezuickiego Collegium Nobilium we Lwowie // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Gdańskiego. Pedagogika. Historia Wychowania. - № 21. - Gdańsk, 1993. - S. 97-102.
25. Wiadomość Praw Koronnych w powszechności przez pytania akademiczne J.W.W. Jchmościom Panom w Kollegium Lwowskim Nobilium Szlacheckim pod dozorem XX. Societatis Jesu w krasomowstwie ćwiczącym się do odpowiedzi podane. Przy dokończeniu prac szkolnych. Roku Pańskiego 1759. We Lwowie w Drukarni J.K.M. Kollegium Societatis Jesu.
26. Pytania akademiczne z historyi oyczystej, na ustawach praw koronnych ugruntowaney, J.W.W. Ichmościom Panom Kawalerom w Kollegium Nobilium Lwowskim za staraniem Zgromadzenia Jezusowego, przez ćwiczenia się w języku (с. 142) łacińskim i historii do krasomowstwa sposobiącym się do odpowiedzi podane. W miesiącu lipcu Roku Pańskiego 1759. We Lwowie w Drukarni J.K.M. Collegium Societatis Jesu.
27. Synonima seu dictionarium Polono-latinum […] ex thesauro Gregorii Cnapii collectum et hac septima editione, multis vocabulis correctum et auctum. - Cracovia, 1669.
28. Nierembergius J.E. Dictamina seu scita variae doctrinae, politicae, moralis, stoicae, christianae et spiritualis. Ex operibus […] Joannis Eusebii Nierembergii […] collecta, et ab ipso Authore recognita. Olim ex Hispano in Latinum translata, nunc vero reimpressa. - Calissia: Typis S. R. M. Collegii S.J., 1740.
29. Grodzicki F. Theatrum eloquentiae. - Leopolis: Typis Colleg. Soc. Jesu, 1745.
30. Malczewski A. De vera eloquentia. - Posnania: Typis Coll. Soc. Jesu, 1748.
31. Le Jay G.F. Bibliotheca rhetorum. - Parisiis, 1725.
32. Grabski A.F. Myśl historyczna polskiego oświecenia. - Warszawa, 1976.
33. Grabski A.F. Zarys historii historiografii polskiej. - Poznań, 2000.
34. Pytania akademiczne do doskonałey umiejętności geografii a mianowicie do pierwszey jey części to jest wyrozumienia sfer stosowane Jaśnie Wielmożnym Ichmościom Panom Kawalerom w Kollegium Nobilium Lwowskim za staraniem Zgromadzenia Jezusowego naywybornieyszemi naukami bawiącym się do odpowiedzi podane w miesiącu styczniu roku 1759. We Lwowie w Drukarni J.K.M. Coll. Soc. Jesu.
35. Darowski R. Studia z filozofii jezuitów w Polsce w XVII i XVIII wieku. - Kraków, 1998.
36. Bieńkowska B., Bieńkowski T. Kierunki recepcji nowożytnej myśli naukowej w szkołach polskich (1600-1773). - Część I. Przyrodoznawstwo. - Warszawa, 1973.
37. Pytania Akademiczne do zupełnej umiejętności geografii, a mianowicie do drugiej jej części to jest map geograficznych stosowane. Jaśnie Wielmożnym […] Kawalerom w Kollegium Nobilium Lwowskim za staraniem Zgromadzenia Jezusowego, najwyborniejszymi naukami bawiącymi się do odpowiedzi podane. W miesiącu lipcu Roku Pańskiego 1759. We Lwowie w Drukarni J.K.M. Kollegium Societatis Jesu.
38. Biblioteka Polskiej Akademii Umiejętności w Krakowie. - Rkps 666. Materiały dotyczące dziejów oświaty i szkolnictwa w Polsce z lat 1773-1774, Sposób edukacji w 15 listach opisany, które do Komisji Edukacji Narodowej od bezimiennego autora były przesyłane.
39. Kurier Polski. - 1754. - № XXXIV.
40. Kurier Polski. - 1757. - № LXXX.
41. Kurier Polski. - 1757. - № XXXI.
42. Bednarski S. Upadek i odrodzenie szkół jezuickich w Polsce. Studium z dziejów kultury i szkolnictwa polskiego. - Kraków, 1933.
43. Pytania z geometrii o linii i płaszczyźnie do samego doświadczenia stosowane dla łatwiejszego w tej się nauce ćwiczącej szlachetney młodzi pojęcia, oyczystym językiem wyłożone y do odpowiedzi publicznie oneyże w Kollegium Lwowskim Nobilium Societatis Jesu podane, we Lwowie w Drukarni Akademickiey J.K.M. Soc. Jesu Roku Pańskiego 1760 w marcu.
44. Góralski Z. Encyklopedia urzędów i godności w dawnej Polsce. - Warszawa, 2000.
45. Kramarz H. Jezuici we Lwowie na przestrzeni wieków (Zarys faktografii i perspektywy badawcze) // Jezuici a kultura polska. Materiały sympozjum z okazji jubileuszu 500-lecia urodzin Ignacego Loyoli (1491-1991) i 450-lecia powstania Towarzystwa Jezusowego (1540-1990), Kraków, 15-17 lutego 1991 r. /pod red. L. Grzebienia i S. Obirka. - Kraków, 1993. - S. 157-167.
46. Okoń J. Głos w dyskusji // Jezuici a kultura polska. Materiały sympozjum z okazji jubileuszu 500-lecia urodzin Ignacego Loyoli (1491-1991) i 450-lecia powstania (с. 143) Towarzystwa Jezusowego (1540-1990), Kraków, 15-17 lutego 1991 r. /pod red. L. Grzebienia i S. Obirka. - Kraków, 1993. - S. 169-171.
47. Grzebień L. Konwikt szlachecki we Lwowie (1842-1848) // Jezuicka ars educandi. Prace ofiarowane Księdzu Profesorowi Ludwikowi Piechnikowi SJ /pod red. M. Wolańczyk i S. Obirka. - Kraków, 1995. - S. 95-115.

(З польської і латини переклав Сергій Сєряков) (с. 144)